Співробітництво організацій з сприяння торгівлі та національних органів з стандартизації

(Закінчення)

(Початок статті)

7. Відображення ланцюгів створення цінності

Підхід ланцюга часто використовується для визначення ступеню фрагментації діяльності організації та узгодженості процесів в її межах, а також для виявлення взаємозв’язків і взаємозалежності між міжнародними торговцями та суб’єктами економічної діяльності в різних країнах. Співвідношення у ланцюзі створення цінності підкреслюють той факт, що більшість товарів та послуг створюються відповідно до складного і послідовного комплексу заходів. Події на світових ринках за останні кілька десятиріч значно ускладнили внутрішні групові зв’язкі та способи координації діяльності різних організацій. З точки зору стратегії розвитку бізнесу та торгівлі ланцюги створення цінності все частіше використовуються для вирішення двох ключових питань:

• Як мобілізувати діяльність приватного сектора з метою сприяння розвитку, скороченню бідності і переходу з боку пропозиції у бік попиту?
• Як підтримати виробничу діяльність дрібних виробників та відокремлених груп населення в умовах глобалізації?

Розроблення ланцюга збуту для продукції або послуг у конкретній країні буде зосереджуватись на узгодженості і розподілі фрагментарних систем виробництва, а також на управлінні зв’язками вздовж ланцюга. Це створює можливість виявлення точок, в яких TPOs та NSBs могли б надати підтримку. Крім того, можуть бути легко визначені будь-які недоліки і встановлені програми з розвитку відповідного потенціалу. Це буде кориснішим для сектора SMEs, ніж для великих експортерів, вже знайомих з послідовністю процесів, і учасників, які розробили свої власні методи боротьби з потенційними недоліками. У цьому розділі подані, як приклади, три загальні ланцюга створення цінності — у сільському господарстві, у швейному виробництві та у туризмі.

7.1 Аналіз ланцюга створення цінності

Багато NSBs та TPOs не використовують ланцюг створення цінності для визначення можливої підтримки, яку вони могли б надати експортерам. Крім того, ланцюги створення цінності однакової продукції по-різному розглядаються в різних країнах, а тому повинні заново розроблятися кожного разу. Однак, процес ілюструє значення перегляду всього ланцюга для визначення основних обмежень, що впливають на експорт. Тоді була б можливість вибрати конкретні заходи для усунення обмежень, підвищення конкурентоспроможності експортерів, визначення вимог до якості в кожній ланці ланцюга та обрання органу, що забезпечує обслуговування.

Наступні розділи надають аналіз ланцюгів створення цінності трьох секторів. Кольори окремих квадратиків представляють учасників в ланцюзі створення цінності і вказують на можливість NSBs або TPOs забезпечувати інформацією, проводити оцінку відповідності або надавати інші послуги. Деякі зв’язки мають кольорове маркування, яке свідчить, що TPO перебуває у належному стані для встановлення зв’язків між учасниками.

7.2 Сільське господарство

Сільське господарство є основою економік багатьох країн, що розвиваються як для місцевого споживання, так і для експорту. Сільськогосподарська продукція є предметом комплексного технічного регулювання та заходів SPS, а також контролю ланцюга створення цінності за допомогою стандартів, випробувань і сертифікації, тобто за принципом “з поля-до-столу”, що є звичайною справою для розвинених країн. Це надає величезні можливості для участі NSBs та TPOs. Загальний ланцюг створення цінності сільського господарства (див. Малюнок 3) подає бачення цих можливостей зсередини.

На початку ланцюга створення цінності вимагається застосування якісних добрив, зареєстрованих пестицидів, аналізу води і ґрунту на виявлення важких металів, залишків пестицидів, а також випробувань на афлатоксин тощо — всі заходи, визначені Належною сільськогосподарською практикою (GAP). Зберігання та транспортування також розглядаються як процеси з високим ризиком для збереження цілісності сировини та продукції, а тому вони повинні бути сертифікований на відповідність визначеним стандартам.

Такий самий суворий режим вводиться на переробних підприємствах, які повинні підтвердити відповідність вимогам міжнародних стандартів, HACCP, стандарту ISO 22000, або вимогам приватних стандартів у цій сфері. Ці вимоги можуть бути визначені органами регулювання або основними покупцями, такими як багатонаціональні організації роздрібної торгівлі. Послуги з оцінки відповідності можуть надаватись NSB самостійно або у співробітництві з багатонаціональними чи приватними організаціями сектора сертифікації. Крім того, NSB, як національний інформаційний центр WTO, відповідає за отримання інформації від своїх колег на цільових ринках.

TPO можуть визначити основну конкурентоспроможну продукцію, що виробляється в конкретній країні та через свої канали визначити ринкові вимоги до неї, а також забезпечити інформацією про вимоги, встановлені стандартами, або разом з NSB розробити стандарти на упаковку для забезпечення її цілісності під час перевезень. У деяких країнах харчова продукція та корми є такими важливими категоріями експорту, що для них були засновані спеціалізовані ТРОs. Тісне співробітництво між NSBs та ТРОs може бути дуже корисною, враховуючи, що в деяких країнах відповідальність за просування агробізнесу несе окреме міністерство або відомство.

7.2.1 Аналіз ланцюга цінності сектора сільського господарства

Малюнок 3 надає приклад того, як ланцюги створення цінності можуть бути використані для визначення можливості залучення NSBs або TPOs. Цей приклад має загальний характер і не відноситься до конкретної сільськогосподарської продукції або країни. Через відмінності між продукцією, країнами походження та вимогами цільових ринків, необхідно спочатку провести аналіз інформації перед тим, як будь-яка остаточна модель буде подана до NSBs або ТРОs у конкретній країні.

На малюнку блоки, які відповідають основним ринкам, позначені синім кольором та пов’язані з національними компонентами ланцюга створення цінності. Це показує, що TPO відіграє достатньо високу роль у встановленні зв’язків між цими суб?єктами господарювання, а також у постачанні інформації з метою сприяння збуту продукції виробника. Теж саме стосується і виробників, які забезпечують національні ланцюги створення цінності устаткуванням для обробляння та пакування кінцевого продукту. Блоки, позначені зеленим кольором, вказують на необхідність виконання технічних вимог та можливість NSB надати послуги з оцінки відповідності.

Розглянути кожну з ланок ланцюга створення цінності у зв’язку з технічними вимогами найзручніше в формі таблиці. Для кожного учасника ланцюга створення цінності, наприклад, постачальника пестицидів, виробника, переробника тощо, існують технічні регламенти, заходи SPS та ринкові вимоги, які повинні виконуватися, бути повністю дослідженими і перераховуватися разом з докладною інформацією та обґрунтуванням їхньої реалізації. Як тільки будуть визначені послуги, що надаються місцевим NSBs та TPOs, одразу виникає потреба проведення оцінки відповідності.

Деякі зв’язки, що залишаються за межами національного ланцюга створення цінності, наприклад, з постачальниками пакувальних матеріалів, обладнання та з міжнародними перевізниками також можуть обслуговуватись місцевими NSBs, але вони вважають за краще проводити інспекцію, сертифікацію та лабораторні дослідження у власній країні перед експортом продукції до країни-виробника.

7.3 Виробництво одягу

На малюнку 4 подається ланцюг створення цінності виробництва одягу, типовий для багатьох країн, що розвиваються. Фактично існує значно більше секторів і під-секторів, тобто у реальності все буде значно складнішим. Наприклад, бавовна вирощується в конкретній країні, і такі процеси як очищення бавовни, прядіння, ткання та в’язання займають окреме місце до процесу виробництва готового одягу підприємством або кравцем. Виробники одягу будуть також використовувати іноземні поставки трикотажу або іншої тканини. Швейне виробництво, як правило, не підлягає технічному регулюванню, за винятком такого процесу, як фарбування.

Приклад показує, що участь NSBs та TPOs може бути набагато ширшою, ніж очікувалося. Так, NSBs можуть брати активну участь у вирощуванні бавовни на етапі забезпечення відповідності добрив вимогам стандартів та проведення випробувань. Добрива повинні відповідати вимогам обов’язкових стандартів у ряді країн, що розвиваються, де NSBs доручено забезпечити, щоб добрива імпортного чи вітчизняного виробництва відповідали вимогам стандартів. Хоча наявність пестицидів, як правило, контролюється органами регулювання місцевих міністерств сільського господарства, NSB, у деяких випадках, також може перевіряти залишки пестицидів. NSB може забезпечити той самий вид послуги вздовж ланцюга виробництва, в тому числі, через сертифікацію на відповідність вимогам стандартів ISO 9001 або ISO 14001.

З іншого боку TPOs повинні надавати інформацію про зарубіжні ринки і можуть допомоги виробникам знайти постачальників сировини та міжнародних компаній-перевізників, а також налагодити зв’язок між виробниками одягу та імпортерами, оптовими та роздрібними продавцями на цільових ринках. У великих торговельних групах ці завдання виконують їхні спеціальні відділи закупівель. Крім того, інформація TPOs повинна бути узгодженою з інформацією NSBs про стандарти, яким повинна відповідати продукція для виходу на ринок. TPO працюють у світі моди, допомагаючи виробникам одягу налагодити зв’язки з виробниками тканин та дизайнерами одягу. Таким чином, вони могли б надавати SMEs інформацію стосовно сучасних модних тенденцій для підвищення їхньої конкурентоспроможності в галузі швейної промисловості.

Крім того, було б корисним проведення навчання, яке охоплює питання впровадження систем управління якістю та навколишнім середовищем відповідних вимогам стандартів ISO 9001 та ISO 14001 відповідно, а також відповідності ринковим вимогам, таким як відстеження, еко-маркування, соціальна відповідальність вздовж всього ланцюга створення вартості, оскільки все це є предметом вимог з боку споживача. Таким чином, швейне виробництво є потенційним напрямком для залучення та співробітництво NSBs і TPOs.

7.4 Туризм

Туризм є багатовимірною сферою послуг та, хоча приклад, що наводиться, надає дещо спрощену реальну картину, він демонструє кілька основних принципів. У більшості країн, де важливість туризму визнана, ця галузь є предметом впливу спеціального урядового органу або туристичного правління, яке відмінне від NSB. Тому NSBs зараз не настільки залучені до туризму, як у двох попередніх прикладах. Це може змінитися в зв’язку зі зростаючою потребою міжнародної стандартизації в сфері послуг і підвищенням рівня поінформованості з питань охорони навколишнього середовища серед туристів. Крім того, міжнародна стандартизація вже відіграє важливу роль в інших секторах сфери послуг.

В теперішній час NSBs повинні надавати інформацію про стандарти та послуги з випробувань та сертифікації для харчового сектора туристичної індустрії. На малюнку 5 потенційні зв’язки TPO/NSB частково зафарбовані. Сертифікація туристських організацій і туроператорів зазвичай виходить за межі сфери діяльності NSB, але немає жодної причини для того, щоб NSB не підтримував стосунків з відповідними органами з сертифікації. Деякі учасники готельної та туристичної індустрії вже сертифіковані на відповідність вимогам стандартів ISO 9001 та ISO 14001, оскільки роль екологічного туризму постійно зростає.

Основна роль TPO — сприяти піднесенню іміджу місцевого туризму під час торгових виставок та інших подібних заходів. Це дуже важливо, оскільки туризм є основним джерелом надходження іноземної валюти до економік багатьох країнах, що розвиваються. Зв’язок між TPOs і туризмом може мати суттєве значення для формування іміджу внутрішнього ринку. Але основними клієнтами TPOs, швидше за все, будуть експортери, ніж готелі, ресторани і постачальниками туристичних послуг. Аналогічно, цільовою аудиторією TPOs на зовнішніх ринках будуть роздрібні споживачі, які бажають придбати продукцію, а не бізнес-спільноти.

Сфера послуг розширюється, а міжнародне співтовариство стандартизації все активніше бере участь у розробленні стандартів, які встановлюють вимоги до якості послуг. Це створює можливість для майбутнього співробітництва NSBs та TPOs в індустрії туризму, і ця можливість не повинна бути упущена.

8. Як зробити все це можливим

У попередніх розділах розглядалися можливості досягнення тісного співробітництва між NSBs та TPOs, а також поліпшення узгодженості їхніх дій з метою налагодження ефективного експорту. Постає питання: “Як придати цьому ініційований і сталий характер?” В таблиці 5 надана серія заходів та конкретних рішень з надання допомоги країнам, що розвиваються. Головною стратегією повинно бути максимальне обмеження ресурсів.

Примітка 2 надає, як приклад, пропозицію, зроблену делегатом від Папуа-Нової Гвінеї під час наради, що є додатковим вкладом у дебати на національному рівні.

Примітка 2. Стратегічна робота — зводячи все разом

Деякі факти

Країни, що розвиваються, та найменш розвинені країни мають обмежені ресурси для вирішення всіх завдань, пов’язаних з виконанням експортних вимог.

Існує явний брак порозуміння і зв’язку між NSBs та TPOs.

TPOs підтримують контакти з діловим та промисловими секторами.

NSBs пов’язані з організаціями сфери якості на місцевому рівні та за кордоном.

Торгівельні переговори все більше зосереджуються на питаннях стандартизації та якості.

Стратегічний підхід для посилення впливу

TPOs визначає сфери, які мають принести експортерам значний експортний прибуток.

TPOs розробляють конкретні стратегії торгівлі для експортерів.

NSBs надає TPOs інформацію щодо вимог якості експорту.

NSBs оцінює існуючу інфраструктуру якості експорту.

Якщо в країні немає потужностей, TPOs та NSBs можуть зробити спільне подання в уряд щодо фінансування.

Якщо в країні немає потужностей, NSB може співпрацювати зі своїми колегами за кордоном.

NSB розробляє та публікує національні стандарти або приймає міжнародні стандарти на експортні товари.

Під час публікації національних стандартів NSB повинен встановити зв’язок з науково-дослідними інститутами, пов’язаними з певним експортом.

NSBs беруть активну участь у розробці міжнародних експортних стандартів.

Керуючий принцип

В разі обмежених ресурсів краще зосередити їх на проектах, які дадуть більший прибуток, ніж розподілити тонким прошарком довкола багатьох галузей.

На нараді країни-учасниці висловили деякі думки щодо початку співробітництва і зв’язків між TPOs та NSBs, узагальнений звіт про це викладений в Примітці 3.

Примітка 3. Зв’язок NSBs та TPOs є початковою точкої діяльності країн-учасниць

Представник TPO повинен скликати нараду з інформаційними центрами TBT та SPS для покращення зв’язків та спільного використання інформації з питань якості, технічного регулювання, заходів SPS і розглянути можливі відгуки.

Необхідно розмістити web-посилання на ТРОs та NSBs на web-сайтах, оновити існуючі пошукові системи для включення web-посилань на TPO/NSB, вони повинні охоплювати всі TSIs, щоб полегшити підприємствам пошук служби підтримки, яка їм необхідна.

Тепер, коли національні ТРОs і NSBs зустрілись під час наради, вони повинні зустрітися знов у своїх країнах. Оскільки ці організації зазвичай підпорядковуються єдиному міністерству, може знадобитись розроблення офіційної політики структурної роботи. З метою сприяння співробітництву всі експортери мають намір працювати в напрямку національного семінару. Експертизи ITC та ISO будуть спрямовані на подальше просування цього процесу.

Для подальшого співробітництва між країнами повинна бути заснована спілка представників, які беруть участь у нарадах для визначення та реалізації спільних проектів.

Згідно з офіційним звітом керівників ТPО і NSB до CEOs щодо результатів наради має бути проведена зустріч з колегами ТPОs і NSBs з метою визначення наступного “кроку”.

Партнерство ТPО та NSB було зміцнене під час наради. У подальшому планується оголосити намір такого співробітництва у власній країні і розробити план співробітництва у майбутньому.

Досвід інших країн-учасниць буде розглянутий у власних країнах. Існуючі портали будуть оновлені для розміщення необхідної інформації з питань якості. Було зазначено, що проблеми у зміцненні відносин TPO/NSB пов’язані з різними повноваженнями та різними керуючими міністерствами.

Експортерам буде надано більш широкий доступ до інформації, якою володіють NSBs, а також призначено по одному службовцю від ТРО і NSB для прямих контактів з організацією-партнером.

Буде укладено MoU між NSB і TPO для спільної допомоги в сфері якості для клієнтів SME.

Планується співробітництво з бізнес-асоціаціями для подолання труднощів у сфері якості, з якими зустрічаються їхні члени.

8.1 Політичні рамки

У деяких країнах вимагається підписання угоди або MoU між NSB та TPOs, щоб зробити співробітництво офіційним. Відправною точкою для цього може бути нарада керівництва двох організацій, можливо, під егідою відповідних міністерств для обговорення варіантів співробітництва, викладених в цьому довіднику та обрання найбільш ефективного варіанту для подальшого розгляду. Крім того, якщо бізнес-спільнота прагне сприяти співробітництву NSBs та TPOs, то керівнику підприємства може бути запропоновано головувати на нараді.

Після того, як буде досягнуто порозуміння стосовно можливих галузей співробітництва, воно повинно бути офіційно оформленим угодою або MoU, що буде служити як настанова для співробітників двох організацій. Оскільки стандарти, процедури оцінки відповідності та технічні регламенти постійно змінюються, доцільно регулярно переглядати угоду. Під час таких зустрічей було необхідно проводити огляд досягнень попереднього року для визначення заходів, які були найбільш вигідними для експортерів.

Якщо країна має національну стратегію експорту та стандартизації або національну політику якості, то такі угоди можуть бути враховані нею. Оскільки торгова політика, як правило, знаходиться в компетенції міністерства торгівлі і промисловості, то було б доцільним на початку процесу залучити керівників міністерства для узгодження планової стратегії співробітництва NSBs та TPOs із загальною торговою політикою. Якщо цього не зробити, то ці дві організації можуть виявити, що вони працюють у політичному вакуумі з поганою підтримкою державних відомств. Вироблення державної політики з урахуванням спільних інтересів буде також сприяти зміцненню первісних зусиль та отриманню державного фінансування.

8.2 Проблеми можливого співробітництва

Всі TPOs та NSBs стикаються з обмеженнями в фінансуванні, робочих ресурсах та іншими обмеженнями, які розглядаються нижче.

8.2.1 Фінансування спільних зусиль

Якщо NSB та TPO домовилися співпрацювати у таких напрямках, як підготовка кадрів, інформаційно-просвітницька діяльність, моніторинг міжнародних стандартів та технічних регламентів, то хто повинен фінансувати все це? Чи повинні організації перепланувати витрати своїх коштів чи необхідно шукати додаткове фінансування з основних джерел фінансування? Ці питання повинні бути узгоджені на самому початку з метою усунення будь-яких непорозумінь з приводу фінансування. Дуже важливо, якщо така діяльність “в інтересах країни” буде фінансуватися, в основному, одним і тим же міністерством. У цьому випадку може допомогти загальний підхід міністерства. Будь-який запит щодо фінансування буде розглянуто більш ретельно, якщо розвиток співробітництва цих організацій буде відображений в офіційній політиці уряду.

8.2.2 Пріоритетні галузі

TPOs та NSBs повинні зосередити свої зусилля там, де вони будуть мати найбільший вплив на ланцюг створення цінності експортної продукції та послуг, у противному випадку вони можуть виявити, що ці зусилля поширюються занадто широко, щоб бути ефективними. Наприклад, чи повинна TPO просувати тільки існуючу продукцію/послуги або вона має відслідковувати тенденції розвитку технологій та моди на цільових ринках і передавати цю інформацію промисловості та NSB для зміцнення потенціалу? У кращому випадку ТРО повинна охоплювати ці два підходи, але як досягти цього більш ефективно? Одним з способів є спільна праця NSBs та TPOs з метою створення під-сектора у ланцюзі створення цінності і визначення, де їх індивідуальний внесок та співробітництво могло б найефективніше підвищити експортний потенціал галузі.

8.2.3 Різні міністерства

TPOs і NSBs у деяких країнах, що розвиваються, підпорядковуються різним міністерствам. Це може ускладнити співробітництво, оскільки кожна дія повинна бути ухвалена офіційними представниками міністерства, іншими словами, бюрократія може стати перешкодою на шляху здорового глузду. В цьому випадку буде доречним розробити MoU, погоджений і підписаний офіційними представниками вищого керівництва, серед яких, наприклад, постійний секретаріат. Ця угода встановила б умови щоденного співробітництва та належного регулювання фінансування. Крім того, міністерства іноді розділені за політичною доцільністю, а тому організації NQI підпорядковуються різним підрозділам. В обох випадках організації повинні ініціювати відповідне співробітництво та створювати канали зв’язку через відповідні відомчі органи.

8.2.4 Різні органи регулювання

Роздроблене управління технічним регулюванням та заходами SPS може бути серйозною проблемою як для розвинутих країн, так і для тих, що розвиваються. Деякі міністерства та відомства також залучаються до роботи у сфері охорони здоров’я та праці, транспорту, житла тощо. Кожне з них буде нести відповідальність за становище в своїй галузі, хоча іноді сфери їхньої діяльності перекривають одна одну. Але узгодженість між міністерствами та NSB може бути слабкою або взагалі відсутньою. Це може викликати труднощі, що стосуються отримання експортерами необхідної інформації, проведення сертифікації та оцінки відповідності. Будь-які легкі рішення при цьому відсутні, полегшити ситуацію може висока якість послуг національних інформаційних центрів, а також інформаційних послуг NSBs та ТРОs.

8.2.5 Відсутність інфраструктури

TPOs та NSBs багатьох країн, що розвиваються, часто не мають необхідної інфраструктури та потужних людських ресурсів для утримання випробувальних лабораторій, проведення аудиту, національної акредитації, метрології і калібрування, а тому їм важко відповідати технічним вимогам більш складних ринків. Це є серйозною перешкодою для надання допомоги експортерам, оскільки одержання цих послуг від зарубіжних партнерів потребує додаткових витрат та погано впливає на їхню конкурентоспроможність. Хоча спонсори готові підтримати розвиток інфраструктури лабораторій, але їхні спонсорські проекти, як правило, не охоплюють будівництво, охорону навколишнього та експлуатаційні витрати. Відповідальність за них буде нести уряд країни чи установи, які одержать допомогу.

Основні проблеми можуть виникнути тоді, коли обсяги фінансування не забезпечують створення служби NQI. Для заснування самодостатнього органу з акредитації необхідно від 200 до 250 лабораторій та органів з сертифікації. Крім того, знадобиться близько семи років для отримання міжнародного визнання. Однак, без належної акредитації, службі NQI буде важко отримати визнання на зарубіжних ринках. Послуги з акредитації можна отримати в іноземних органах з акредитації, визнаних на міжнародному рівні, хоча це більш дорогий варіант. У цьому випадку уряд юридично може визнати іноземні органи з акредитації на рівні національних. NSB може відігравати важливу роль під час підписання такої угоди. Це складні питання, оскільки інвестиції можуть значно перевищити можливості NSB, ТРОs та уряду. Однак, співробітництво між NSBs та TPOs допоможе створити необхідну інфраструктуру, що реально поліпшить експорт продукції через існуючі товариства спонсорів.

8.2.6 Відсутність зв’язків

У деяких країнах, що розвиваються, NSBs та TPOs не мають тісних зв’язків з промисловим виробництвом і діловими асоціаціями, які могли б підтримати їхні починання. Це відбувається через урядовий бюрократичний характер діяльності останніх. Для подолання цієї перешкоди NSBs та TPOs повинні взяти на себе роль “друга промисловості”. Почати необхідно зі зміни мислення, усвідомивши себе організацією, яка бере участь у діяльності зацікавлених сторін, а не просто урядовою службою, яка реагує на запит.

9. Висновок

Хоча міжнародна торгівля зростає існує ризик, що ускладнення вимог нормативних документів до якості продукції стане непереборною перешкодою для експортерів країн, що розвиваються. Особливо це стосується сектору малого та середнього бізнесу. Потенційні експортери потребують значної допомоги, яка охоплює:

• інформування про нормативні та ринкові вимоги до їхньої продукції та послуг;
• підтвердження відповідності продукції та послуг
• підтримку під час модернізації продукції та послуг, поки вони не будуть відповідати вимогам якості.

У більшості країн, що розвиваються, діють як NSBs, так TPOs, вони мають конкретні повноваження, навіть якщо підпорядковуються міністерству торгівлі. NSB є утримувачем національних стандартів і представником країни в міжнародних та регіональних організаціях з стандартизації. Найчастіше NSB також забезпечує послуги з оцінки відповідності. TPO є джерелом необхідної ринкової інформації і діє як посередник для підтримки торгівлі. Об’єднавши зусилля ці дві організації зможуть забезпечити необхідну підтримку малим/середнім підприємствам під час експорту. Нажаль, у більшості країн, що розвиваються, співробітництво між NSBs та TPOs слабке або зовсім відсутне. Для досягнення такого співробітництва вимагається:

• краще розуміння на урядовому політичному рівні пропонованих послуг, відображених у програмних документах;
• готовність до співробітництва керівників NSBs і TPOs;
• готовність до підключення належним чином до інформаційних систем;
• угода про навчання та консультації стосовно впровадження стандартів.

Шлях до налагодження співробітництва повинен засновуватись на дискусії між NSBs та TPOs великої кількості країн, які зустрілись на спільній зустрічі ISO/ITC в Куала Лумпур. У довіднику викладені різні напрямки співробітництва з урахуванням особливостей країн і організаційних відмінностей. Крім того, було б корисним встановлення більш тісної співпраці між NSBs та TPOs у країнах, що розвиваються, щоб приносити значну користь своїй країні і, зокрема, сектору SME.

Співробітництво призведе до сильної та всеохоплюючої системи підтримки експорту, розвитку промислової економіки, підвищення конкурентоспроможності експортерів і, в кінцевому рахунку, до поліпшення якості життя населення країни. ISO та ITC готові підтримати такі зусилля і сприяти вдосконаленню мислення, надати поради, проводити рекламні заходи та одержувати відомості про успішний розвиток.

10. Посилання та визначення

10.1 Посилання

Настанова ISO/IEC 2:2004 “Стандартизація та суміжні види діяльності. Загальний словник”, ISO, Женева;

Стандарт ISO 9001:2008 “Система управління якістю. Вимоги”, ISO, Женева;

Стандарт ISO 14001:2004 “Системи екологічного керування. Вимоги та настанови щодо застосування”, ISO, Женева;

Стандарт ISO/IEC 17000:2004 “Оцінка відповідності. Словник термінів і загальні принципи”, ISO, Женева;

Стандарт ISO/IEC 17020:1998 “Загальні критерії щодо діяльності органів різних типів, що здійснюють інспектування”, ISO, Женева;

Стандарт ISO/IEC 17021:2006 “Оцінкая відповідності. Вимоги до органів, які провадять аудит і сертифікацію систем управління”, ISO, Женева;

Стандарт ISO/IEC 17025:2005 “Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій”, ISO, Женева;

Стандарт ISO 22000:2005 “Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга”, ISO, Женева;

Стандарт ISO/TS 16949:2009 “Системи управління якістю. Специфічні вимоги до виробників автотранспортних засобів та запасних частин і приладдя до них щодо застосування ІSО 9001:2000”, ISO, Женева;

SA 8000:2008 “Соціальна відповідальність”, Міжнародна організація з соціальної відповідальності, Нью-Йорк.

10.2 Визначення

Більшість з поданих визначень відібрані з настанов та стандартів ISO/IEC або з угод WTO, що зазначено у дужках. Для деяких термінів подаються два визначення для відображення відмінностей тлумачення, які повинні розглядатись залежно від контексту обговорень.

Акредитація [Стандарт ISO/IEC 17000]

Атестація третьою стороною, що відноситься до органу з оцінки відповідності і служить офіційною демонстрацією його компетентності щодо виконання конкретних завдань з оцінки відповідності.

Оцінка відповідності [Стандарт ISO/IEC 17000]

Демонстрація того, що встановлені вимоги до продукції, процесу, системи, особи або органу дотримуються.

Зауваження 1: Сфера оцінки відповідності охоплює випробування, інспектування та сертифікацію, а також акредитацію органів з оцінки відповідності.

Зауваження 2: Вираз “об’єкт оцінки відповідності” або “об’єкт” використовується для позначення будь-якого конкретного матеріалу, продукції, установки, процесу, системи, особи або органу, до якого застосована оцінка відповідності.

Оцінка відповідності [Угода про TBT WTO]

Будь-яка процедура, яка прямо чи опосередковано визначає, що відповідні вимоги технічних регламентів чи стандартів дотримуються.

Пояснювальне зауваження: Процедури оцінки відповідності охоплюють, зокрема, процедури відбору проб, випробувань і інспекцій, оцінку, перевірку та підтвердження відповідності; реєстрацію, акредитацію та затвердження, а також їхнє поєднання.

Інспектування [Стандарт ISO/IEC 17000]

Обстеження проекту продукції, готової продукції та процесу, а також встановлення і визначення її відповідності конкретним вимогам на основі професійного судження.

Примітка: Інспектування процесу може охоплювати огляд персоналу, засобів, технології і методів.

Метрологія [Міжнародний словник метрології. Основні поняття та загальні терміни і пов’язані з ними терміни (VIM)]

Наука про вимірювання та їхнє застосування.

Зауваження: Метрологія охоплює всі теоретичні і практичні аспекти вимірювання, незалежно від невизначеності або сфери застосування.

Національна інфраструктура якості [Визначення авторів]

Національна інфраструктура якості (NQI) — це організована сукупність структур (державних або приватних), необхідних для впровадження стандартизації, метрології (наукової, промислової і законодавчої), послуг з акредитації та оцінки відповідності (обстеження, випробування та сертифікація продукції та систем), які забезпечують визнані докази того, що продукція та послуги відповідають вимогам, встановленим органами влади (в галузі технічного регулювання) або ринком (контрактом або висновком).

Санітарні та фітосанітарні заходи [Угода SPS WTO 19]

Будь-який захід, що проводиться:

(a) для захисту тварин чи рослин, їхнього життя або здоров’я в межах території члена WTO від ризиків, що виникають внаслідок проникнення, укорінення чи поширення шкідників, хвороб, переносників хвороб або організмів, що викликають хвороби;

(b) для захисту життя та здоров’я людей або тварин в межах території члена WTO від ризиків, що виникають від добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів у харчових продуктах, напоях чи кормах;

(с) для захисту життя та здоров’я людей або тварин в межах території члена WTO від ризиків, які пов’язані з хворобами, що переносяться тваринами, рослинами чи продукцією з них або з проникненням, укоріненням або поширенням шкідників;

(d) для запобігання або обмеження інших пошкоджень від появи, встановлення або поширення збудників хвороб в межах території члена WTO. Санітарні та фітосанітарні заходи охоплюють всі відповідні закони, укази, постанови, вимоги та процедури, у тому числі, критерії кінцевого продукту; процеси та методи виробництва, випробування, інспектування, сертифікацію та процедури затвердження; карантинні процедури, які містять відповідні вимоги, пов’язані з транспортуванням тварин, рослин або матеріалів, необхідних для їхньої життєдіяльності під час перевезення; положення про відповідні статистичні методи, процедури відбору проб та методів оцінки ризиків; пакування і маркування, безпосередньо пов’язаних з безпекою харчових продуктів.

Стандарт [Настанова ISO/IEC 2]

Документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений визнаним органом, який встановлює для багаторазового та загального користування правила, інструкції або характеристики діяльності або її результатів, спрямованих на досягнення оптимального ступеня упорядкування в цій галузі.

Примітка: Стандарти повинні основуватися на узагальнених результатах науки, технологій і досвіду, і направлені на досягнення оптимальної вигоди спільноти.

Стандарт [Угода WTO TBT]

Документ затверджений визнаним органом, який визначає для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики продукції або пов’язані з нею процеси та методи виробництва, дотримання яких не є обов’язковим. Він може також містити термінологію, позначки, пакування, маркування чи етикетування, вимоги до продукції, процесу чи способу виробництва.

Стандартизація [Настанова ISO/IEC 2]

Діяльність з встановлення, по відношенню до дійсних або потенційних проблем, положень для загального і багаторазового використання, спрямованих на досягнення оптимального ступеня упорядкування в цьому контексті.

Зауваження 1: Зокрема, діяльність складається з процесів розроблення, публікації та застосування стандартів.

Зауваження 2: Важливі переваги стандартизації полягають у покращанні придатності продукції, процесів і послуг для їхнього використання, усунення бар’єрів у торгівлі і сприяння технічному співробітництву.

Регламент [Угода про TBT WTO ]

Документ, у якому визначені характеристики товару або пов’язані з ними процеси та методи виробництва, а також чинні адміністративні положення, дотримання яких є обов’язковим. Він може також містити термінологію, символи, вимоги до пакування, маркування чи етикетування продукції, процесу чи способу виробництва.

Випробування [Стандарт ISO/IEC 17000]

Визначення одного або кількох характеристик об’єкта оцінки відповідності, відповідно до процедури.

Примітка: Випробування, зазвичай, застосовується до матеріалів, продуктів чи процесів.

Джерело: Документ “Building linkages for export success”.