Частина В — Управління наглядом за ринком

3 Діяльність з нагляду за ринком — організація та інфраструктура

3.1 Вступ

Органи з нагляду за ринком повинні бути організовані та належно обладнані для виконання обов’язків та вимог, розглянутих у Розділі 2. Проте, правові норми ЄС не визначають як саме країни-члени повинні застосовувати директиви або впроваджувати законодавство. Виконання вимог договорів залежить від країн-членів, оскільки нагляд за ринком належить до національної відповідальності та керується принципом правонаступництва.

Принцип правонаступництва дозволяє країнам-членам організовувати нагляд за ринком таким способом, який більше відповідає їхній власній культурній і політичній ситуації та правовій системі. Крім того, сучасна організаційна структура нагляду за ринком у більшості країн відображає історичний розвиток їхньої правової основи. У багатьох країнах-членах організаційні структури нагляду за ринком пристосовувались до зростаючих потреб, зміни середовища або різних політичних умов.

У результаті немає єдиної організаційної моделі, яка б відповідала всім індивідуальним потребам країн-членів, а тому організація та проведення нагляду за ринком значно відрізняється в країнах-членах Європейського Союзу. У деяких країнах-членах організація нагляду за ринком централізована, а в інших — децентралізована і працює на регіональному або місцевому рівні. Вертикальна організація нагляду за ринком впроваджена там, де для кожної директиви (або групи директив) існують спеціальні організації, зазвичай, у рамках міністерств, відповідальних за впровадження конкретної директиви. Інші країни-члени мають єдину організацію для всього законодавства в галузі споживчих товарів.

3.2 Інфраструктура діяльності з нагляду за ринком

Здійснення нагляду за ринком передбачає застосування відповідних знань та виконання конкретних функцій, які загалом однакові для всіх організаційних структур нагляду за ринком. Наступні питання повинні бути враховані під час розроблення таких організаційних структур або забезпечення та підвищення ефективності і результативності діяльності з нагляду за ринком.

3.2.1 Законодавча інфраструктура

Для заснування належної та ефективної організаційної структури нагляду за ринком у кожній країні-члені необхідно розглянути законодавчі, правові та економічні аспекти діяльності органів виконавчої влади. Оскільки однією з основних задач нагляду за ринком є забезпечення рівних умов між усіма учасниками економічного процесу, то організаційна структура повинна забезпечувати, щоб усі органи виконавчої влади здійснювали нагляд за ринком на однакових умовах. Це означає однакові юридичні права і достатню фінансову підтримку для здійснення ефективного нагляду за ринком в усіх галузях. Законодавча база в сфері нагляду за ринком у кожній країні-члені повинна стосуватися всіх органів з нагляду за ринком і бути заснованою на базі відповідного законодавства ЄС.

3.2.2 Надійна інфраструктура

Для виконання завдань, необхідних для ефективного та функціонального нагляду за ринком, організація повинна мати наступні засоби та обладнання:

Системи та прикладні програми інформаційної технології (ІТ).

Хоча управління може бути паперовим, але для ефективного управління необхідні ІТ-системи та прикладні програми. IT впорядковує робочу інформацію і дозволяє швидко та легко її відтворювати. Роль IT в організаційній структурі нагляду за ринком можна узагальнити так:

1. Полегшення процесів нагляду за ринком.

Нагляд за ринком — це ланцюг взаємопов’язаних процесів, серед яких інспектування, відбирання проб, лабораторне випробування, аналіз результатів, прийняття рішень, виконання подальших судових процесів, які можуть завершитися введенням санкцій або інших заходів. Під час цих процесів формуються інформаційні дані, які необхідні для подальших або паралельних дій. Процеси збирання, управління та розповсюдження інформації, необхідної в рамках органу, можуть ефективно виконуватись тільки за умови впровадження відповідних IT-систем, які також служать для забезпечення якості та цілісності даних. Наприклад, програмне забезпечення може вимагати обов’язкового введення та запису метаданих (історія, дата, час, посилання, створення/зміни інформації тощо), а також контролю проходження процесу.

2. Швидкий доступ до необхідних даних.

Швидкий доступ до інформації на багатьох етапах процесу необхідний інспекторам, службовцям, працівникам лабораторій, а також підрозділам, які беруть участь у юридичному супроводі. ІТ можуть значно прискорити та поліпшити доступ до необхідної інформації. Наприклад, інспектори заздалегідь одержать доступ до інформації про підприємство, яке вони повинні перевіряти, щоб бути в курсі попередніх відбирань зразків і результатів досліджень. Крім того, ці дані можуть бути завантажені до ноутбуку старшого інспектора або отримані безпосередньо з системи чи через Internet. Для належного управління даними перевірок та інформацією щодо зразків необхідно обладнати робочі місця співробітників ноутбуками. Така інформація повинна бути доступною безпосередньо в лабораторії та інших підрозділах, що беруть участь в роботі.

3. Інструмент управління

Легкий доступ до інформації, зібраної під час проведення процесів, робить ІТ-системи важливим інструментом управління. Впроваджена належним чином вона може забезпечити миттєве одержання інформації щодо проведення та результатів всіх поточних і минулих заходів з нагляду за ринком.

4.Обмін інформацією

ІТ-системи також мають важливе значення для полегшення обміну інформацією між різними системами, наприклад, RAPEX, ICSMS, CIRCA та іншими. Існують системи, які вимагають надання однакових даних в кількох різних форматах. Щоб не вводити однакову інформацію кілька разів для кожної програми чи бази даних, необхідно розробити сумісну ІТ-систему, яка може взаємодіяти з існуючими прикладними програмами.

Потенціал лабораторій

Контроль ринку охоплює отримання зразків продукції та дослідження зразків для визначення їхньої безпеки. Для цього необхідні оснащені належним чином лабораторії, які можуть бути як частиною інфраструктури органу виконавчої влади, так і передані іншій організації за субпідрядним договором.

Випробування

Для оцінки безпеки властивостей продукції необхідні інструменти для проведення випробувань як безпосередньо на місті, так і на випробувальному стенді. Потужності лабораторій і випробувальні зразки докладно розглядаються в Розділі 7.

Крім того, для проведення випробувань та досліджень необхідні інші елементи, такі як інфраструктура (офісні приміщення, оргтехніка), інфраструктури зв’язку (Internet, електронна пошта, телефони) та відповідні транспортні засоби (автомобілі для переміщення устаткування і зразків).

3.2.3 Компетентність і навички

Однак для виконання ефективного нагляду за ринком необхідні не тільки будівлі, лабораторії і комп’ютерні системи, але й люди, які працюють в цій сфері, їхні знання, навички, культура, контакти, а також організаційні процедури, які регулюють їхню діяльність.

Основними процесами нагляду за ринком є контроль за дотриманням правових норм та безпеки продукції на ринку, а також втручання у разі недотримання цих норм. Для виконання завдань, пов’язаних з цими процесами, від співробітників органів з нагляду за ринком вимагається особлива компетентність та навички. До них відносяться не тільки конкретні правові та технічні знання, необхідні для фактичного проведення перевірок, але й загальне розуміння організації ринку та розуміння предмету ідентифікації небезпек та аналізу ризиків.

Персонал, залучений до нагляду за ринком, повинен володіти відповідними знаннями, мати спеціальну освіту та професійний досвід для ефективного виконання покладених на нього завдань.

Зокрема, співробітники органів виконавчої влади, які здійснюють нагляд за ринком, повинні мати необхідну кваліфікацію та досвід, а також повинні виявляти зразкову поведінку та вміння використовувати управлінські навички в повсякденній діяльності з нагляду за ринком.

1. Правові знання та навички

Працівники органів з нагляду за ринком та інших установ, що беруть участь у цьому процесі, повинні мати досконалі знання чинного законодавства та правових рамок, в яких вони працюють. У різних країн-членів значно відрізняються норми національного законодавства в цій сфері, але необхідно враховувати загальні аспекти, такі як

• знання законодавчої бази, в тому числі національного законодавства в сфері кримінального і/або адміністративного права;
• знання правових процедур і зв’язок з іншими установами, які беруть участь в юридичних процедурах, наприклад, прокуратура, судові органи;
• детальні знання юридичних повноважень та умов, за яких вони можуть бути використані;
• знання відповідних директив та основоположних вимог, встановлених цими директивами; а також
• знання відповідних європейських і національних стандартів та їхнє розуміння.

2. Спеціальні знання і навички

Для виконання ефективного та дієвого нагляду за ринком працівники повинні мати глибокі знання стосовно конкретних ринків, характеристик споживачів/груп споживачів, властивостей та ризиків продукції, яка контролюється.

3. Адміністративні знання та навички

Працівники повинні бути проінструктовані щодо їхньої ролі в організації та одержати необхідні адміністративні навички, які охоплюють знання внутрішніх процедур, усвідомлення ролі інших підрозділів у процесах, частиною яких вони є, здатність вести листування з зовнішніми зацікавленими сторонами, навички щодо збирання та оброблення необхідної інформації, а також написання юридичних документів, необхідних для проведення подальших досліджень, наприклад, звітів для судового переслідування тощо.

4. Особисті знання та навички

Працівники повинні володіти цілим рядом особистих навичок, серед яких здатність за будь-яких обставин професійно та дипломатично взаємодіяти і спілкуватися зі споживачами та представниками бізнесу. Крім того, у сьогоднішньому робочому середовищі важливим активом є мовні навички.

3.2.4 Навчання персоналу

Орган з нагляду за ринком повинен розробити навчальні програми, які охоплюють різні правові та технічні аспекти, питання стандартизації, методи оцінки ризиків, навички володіння інформаційними і комунікаційними технологіями та методами управління.

Крім того, необхідно організувати безперервне навчання, яке надасть інформацію щодо змін у законодавчий та нормативній базі, результатів наукових досліджень і технологічного прогресу, міжнародних даних щодо небезпечної продукції. Це передбачає вивчення ролі адміністративного співробітництва та функції системи оповіщення RAPEX.

Дуже важливо, щоб практикуючі інспектори передавали свої знання та досвід новачкам, крім того, їхній досвід повинен бути врахований у навчальному матеріалі.

Повинен встановитися активний і систематичний обмін досвідом щодо проектів з нагляду за ринком між національними та міжнародними колегами. Для подальшого розвитку нагляду за ринком та становлення його як професії необхідне розповсюдження знань щодо його методології та процедур. Інспектори з нагляду за ринком повинні регулярно зустрічатися для обміну досвідом як на національному, так і на міжнародному рівні.

3.3 Стратегія нагляду за ринком

Спосіб виконання нагляду за ринком багато в чому залежить від основних очікувань, розуміння позиції, ролі та функцій, яку він виконує в країні-члені. Частково ці очікування та розуміння виходять за рамки контролю органами з нагляду за ринком, оскільки вони визначаються ЄС, національними стратегіями та організаційними обмеженнями. Оскільки вони значною мірою впливають на ефективність управління, то розгляд цих основних очікувань має велике значення. В цих межах уповноважений орган самостійно визначає спосіб виконання нагляду за ринком.

Нагляд за ринком відіграє важливу роль у реалізації політики ЄС стосовно захисту прав споживачів та створення Єдиного ринку ЄС. Існує згода між органами з нагляду за ринком в галузі споживчих товарі, згідно з якою їхньою загальною метою є захист споживачів. Разом з цим існують різні думки щодо конкретних завдань нагляду за ринком: від виключно наглядових функцій до комплексу заходів, спрямованих, врешті-решт, на забезпечення безпеки споживачів, у тому числі на освіту споживачів.

Очікування та мета органу з нагляду за ринком значною мірою впливають на вибір стратегії, відповідно до якої він буде в подальшому працювати. Типовими прикладами стратегічних рішень є:

Виконання чи сприяння дотриманню?

–    Підхід до виконання:

Роль нагляду за ринком, в першу чергу, розглядається як дотримання законодавства. Якщо застосовується цей підхід, то орган з нагляду за ринкам зосереджується на відстеженні та покаранні правопорушників і витрачає тільки незначну частину ресурсів на інформування цільових груп щодо їхніх юридичних обов’язків та на допомогу правопорушникам дотримуватись їх. В цьому випадку успіх проведення нагляду за ринком буде вимірюватись кількістю виявлених порушників та застосованих санкції.

–    Дотримання та сприяння дотриманню

Альтернативна точка зору стверджує, що для досягнення загальної відповідності продукції повинні запроваджуватись різні методи контролю і різні санкції до компаній, які не мають наміру виконувати встановлені вимоги, та до тих компаній, які хочуть виконувати, але не мають достатньої компетенції та потребують допомоги.

Продукція, бізнес або ризик орієнтованого підходу?

На практиці більшість органів з нагляду за ринком буде використовувати комбінацію цих підходів. Нагляд за ринком споживчої продукції традиційно зосереджений на самій продукції. З цієї причини в цій книзі йому приділено найбільшу увагу. Необхідно визнати, що несвідоме прийняття цього підходу (“Ми завжди так здійснювали нагляду за ринком”), може закрити очі на альтернативні підходи, серед яких бізнес-орієнтовані та ризик-орієнтовані підходи (докладне обговорення різних підходів до нагляду за ринком надається в п. 3.5).

Сьогодні в ряді країн-членів вивчаються можливості нагляду за ринком за допомогою системних аудитів на підприємствах. Планові системні аудити застосовуються як в галузі безпеки харчових продуктів, так і в косметичній промисловості. Принаймні один орган з нагляду за ринком здійснює системний аудит імпортованої продукції.

Якщо немає можливості провести системний аудит безпосередньо на виробництві, як у випадку, коли виробництво розташоване за межами Європейського Союзу, увага може бути зміщена від виробника на імпортера. Під час проведення системного аудиту імпортерів увага повинна зосереджуватись на тій продукції, яка вже надійшла на ринок і є доступною для споживачів. Відповідно до цієї стратегії всі перевірки, які стосуються імпортерів, будуть доречними, оскільки сприятимуть надходженню на ринок тільки безпечної продукції. Основна перевага системного аудиту полягає в тому, що він охоплює перевірку якості продукції, а також процедури забезпечення її безпеки на загальній основі. Будь-які результати такого аудиту призведуть до поліпшення процедур імпортера, пов’язаних з безпекою продукції.

Перевірка документів, випробування продукції або їхнє поєднання?

–    Перевірка документів є дуже економічно вигідним способом ведення нагляду за ринком, оскільки один інспектор може перевірити велику кількість продукції протягом дня, а документи можуть бути надіслані електронною поштою або поштою. Документальні перевірки будуть викривати недоліки адміністративних процедур, які також є показником загрози безпеці продукції. Встановлено, що більшість небезпечної продукції має недоліки в адміністративних процедурах.

–    Випробування продукції — це більш дорогий та трудомісткий спосіб, ніж документальні перевірки, оскільки він передбачає використання випробувальних лабораторій, крім того, один інспектор можете перевірити тільки декілька видів продукції протягом тижня (не враховуючи подальших заходів).

На практиці ці два підходи майже завжди використовуються разом. Більшість фахівців буде застосовувати деякі рудиментарні методи випробувань під час процедури відбору зразків. Це забезпечує більшу вірогідність виявлення небезпечних зразків продукції. Органи з нагляду за ринком будуть направляти на випробування зразки продукції з метою оскарження оцінки відповідності, проведеної виробником. Якщо під час випробувань виявляється невідповідність продукції конкретним вимогам, то необхідно запросити та вивчити технічну документацію, щоб зясувати виниклі недоліки під час проектування продукції або на етапі її виробництва. Це допоможе з’ясувати, які коригувальні заходи найбільш доцільно вжити для усунення недоліків.

Таким чином, обидва підходи мають застосовуватися одночасно, оскільки перевірка документів передбачена в будь-якому методі виконання нагляду за ринком. Однак пріоритет між двома підходами повинен визначити сам орган з нагляду за ринком.

Вибір буде залежати також від виду продукції, що перевіряється. Директиви Нового підходу встановлюють більш докладні вимоги до технічних документів на продукцію, що підпадає під їхню дію (наприклад, електротехнічні вироби та іграшки), тоді як вимоги GPSD є більш загальними.

Інші питання, які стосуються вибору підходу до нагляду за ринком охоплюють:

• позицію щодо лабораторних випробувань, незалежно від того виконуються вони власними силами або іншими організаціями;
• позицію керівництва щодо зовнішнього тиску для зменшення навантаження на промисловість;
• позицію щодо конфіденційності отриманої інформації: чи повинні результати перевірок та лабораторних випробувань бути доступними для широкої громадськості, оскільки нагляд за ринком фінансується за рахунок грошей платників податків? Підходи та національне законодавство у цій сфері відрізняється по всій Європі: деякі країни-членипублікують багато інформації, в той час як інші навряд чи роблять це взагалі;
• ступінь прозорості, встановлений органом виконавчої влади.

Не всі ці питання перебувають під контролем органу з нагляду за ринком, деякі з них знаходяться в межах компетенції ЄС або визначаються національним законодавство, а для деяких компетенція органу з нагляду за ринком, обмежується національною політикою. Однак, всі вони (більшою чи меншою мірою) впливають на те, як орган з нагляду за ринком підходить до виконання своїх завдань і, отже, заслуговують розгляду.

Бачення цих питань чітко сформульовані уповноваженим органом в “документі бачення”, оскільки він забезпечує керівництво для процесів планування та визначення пріоритетів. “Документ бачення” вважається належною практикою.

3.4 Методи нагляду за ринком

Основною метою нагляду за ринком у галузі споживчої продукції є зниження ризиків цієї продукції для споживачів. У теперішній час можна розрізнити п’ять методів нагляду за ринком непродовольчої споживчої продукції. Вони відрізняються способом проведення ринкових досліджень, плануванням та організаційною структурою.

3.4.1 Реактивний метод нагляду за ринком

Як GPSD, так і Регламент ЄC 765/2008 вимагають, щоб скарги споживачів були розслідувані та, за необхідності, вжиті відповідні заходи. Інформація щодо потенційно небезпечної або невідповідної продукції може надходити також з інших джерел, у тому числі претензій від учасників ринку, повідомлень від органів з нагляду за ринком у тій самій країні або інших країнах-членах чи від засобів масової інформації.

Вся ця інформація вимагає відповідної реакції з боку органів з нагляду за ринком. Повинне бути проведено розслідування, зроблені висновки, за необхідності, вжиті заходи, повідомлені результати. Такі розслідування не можуть бути сплановані заздалегідь, а тому уповноважені органи повинні мати здатність імпровізувати і ця здатність повинна бути визначена організаційною структурою. Як досягти цього описується в Розділі 6 “Реактивний нагляд за ринком”.

3.4.2 Нагляд за ринком, зосереджений на продукції

Традиційно нагляд за ринком непродовольчої споживчої продукції є цілеспрямованою діяльністю, що проводиться на основі законодавства, яке встановлює вимоги до продукції. Для доведення правопорушення необхідно показати, що продукція не відповідає вимогам до безпеки конкретної директиви.

Демонстрація невідповідності зазвичай вимагає лабораторних досліджень, які будуть більш виконані більш ефективно за умови випробування серії продукції. Отже, існує сильний стимул проведення робіт згідно з планами перевірок конкретної продукції. Цей підхід є активним, оскільки плани складаються заздалегідь і спрямовані на охоплення групи продукції відповідно до рівня її безпеки для споживачів.

Разом з реактивним наглядом за ринком цей цілеспрямований підхід до продукції в теперішній час найбільш часто використовується органами з нагляду за ринком в Європейському Союзі. Велика частина цієї книги описує кращі методи, використовувані в теперішній час наглядом за ринком, орієнтованим на продукцію (див. також “Сумісні дії щодо запальничок”, описаних в A2, як приклад цілеспрямованої на продукції діяльності нагляду ринку).

3.4.3 Нагляд за ринком, зосереджений на ризику

Нагляд за ринком також можете здійснюватись на основі оцінки ризиків. Оскільки основною метою органів з нагляду за ринком є захист споживачів, їхня безпека та здоров’я, то важливим завданням буде зниження конкретних ризиків. Там, де доступна інформація щодо конкретних небезпек (наприклад, ведеться статистика нещасних випадків) увага може бути спрямована на зниження цих ризиків.

Прикладом такого методу виконання нагляду за ринком є поточна діяльність в ряді країн-членів, яка спрямована на зменшення пожежонебезпеки в приватних будинках. В той час, як нещасні випадки в результаті використання споживчої продукції в Європі рідкісні, пожежі в будинках, як і раніше, викликають численні жертви та значний економічний і матеріальний збиток. Статистика пожеж показує, що існують споживчі товари, які є потенційним джерелами вогню, а деяка продукція визначається як пожежонебезпечна. До них належать свічки, електрообладнання, особливо телевізори та газові прилади. Орган з нагляду за ринком може зосередитися на зниженні пожежонебезпеки шляхом проведення заходів, спрямованих на потенційно вогненебезпечну продукцію.

Звичайно, такий метод подібний до методу нагляду за ринком, зосередженого на ризику, оскільки він передбачає визначення споживчої продукції, яка є потенційним джерелом вогню, та подальшого контролю за ринком цієї продукції.

3.4.4 Нагляд за ринком, зосереджений на виробництві

Особливістю нагляду за ринком у харчовому ланцюзі є перевірка виробництва, яка охоплює весь ланцюг від “ферми до столу” і має вирішальний вплив на безпеку харчової продукції під час її оброблення. Законодавство в галузі харчової продукції, як правило, орієнтоване на систему. Отже, і нагляд за ринком також має характер, орієнтований на оперативне управління та системи якості. Прикладом такого підходу є, так звана, система HACCP.

Деякі нові дослідження в цій сфері можуть бути важливими для забезпечення безпеки в галузі непродовольчої продукції. Найцікавішим прикладом цього є нові теоретичні основи, які базуються на встановленні причин дотримання/або недотримання підприємствами вимог до безпеки, а також виявлення методів стимулювання. В цьому випадку органи з нагляду за ринком спрямовують зусилля на підприємства “високого ризику”, які найчастіше порушують вимоги. Такі підприємства визначаються з попередніх висновків або з одержаної інформації відносно того, що діяльність підприємства не відповідає існуючим вимогам. Таким чином, підвищується ефективність нагляду за ринком, а також, згідно з концепцією урядів деяких країн, знижується навантаження нагляду за ринком на “хороші” компанії. У Розділі 4.3 детально описуються ці дослідження та зазначається, як органи з нагляду за ринком можуть використовувати ці знання.

Деякі країни-члени також вивчають можливість впровадження методу нагляду за ринком, орієнтованого на систему в галузі безпеки споживчої продукції. В теперішній час правові можливості виконання системного аудиту в компаніях, що виробляють або імпортують непродовольчу споживчу продукцію, обмежені, а перевірка документів та обов’язкової технічної документації, може бути виконана у разі, коли є законні підстави для таких дій.

Наприклад, у Норвегії уповноважені органи проводять аудит імпортерів на основі національних “правил внутрішнього контролю”, згідно з якими імпортери зобов’язані контролювати всі аспекти безпеки імпортованої продукції. Системні аудити косметичної продукції дозволені та виконуються кількома країнами-членами.

3.4.5 Відбір проектів — моніторинг ринку

Відбір проектів — особлива категорія дій з нагляду за ринком. Основною метою метода відбору проектів є моніторинг стану конкретної частини ринку, наприклад, категорії продукції, категорії підприємств або категорії ризиків. Хоча за допомогою цього методу не можливо усунути всю небезпечну продукцію, орган з нагляду за ринком, швидше за все, виявить невідповідну продукцію, яка не може залишатися на ринку.

Метод відбору проектів може бути першим етапом нагляду за ринком, під час якого уповноважений орган збирає інформацію щодо конкретної галузі і, тим самим, збільшує ефективність подальших дії. Відбір проектів також може бути корисним інструментом для перевірки ефективності нового законодавства, нового стандарту або попередньої діяльності з нагляду за ринком.

3.5 Управління якістю

Системи управління якістю виникли в промисловості для забезпечення якості продукції, що випускається. Після визнання важливості систем управління якістю для поліпшення і обґрунтування результатів клінічних лабораторних випробувань, лабораторії клінічної та аналітичної хімії впровадили систему управління якістю. Ці системи розроблялись протягом десятиліть і були описані, зокрема, стандартами ISO серії 9000 та ISO серії 17000 (див. Додаток J).

3.5.1 Система управління якістю

По суті, система управління якістю — це організація діяльності, яка може бути перевірена, а достовірність та якість процесів, пов’язаних з виробництвом та його результатами, може бути доведеною. Серед іншого це означає, що:

• всі основні процеси детально описані в процедурах і задокументовані;
• визначені показники контролю процесів;
• у разі, коли процеси не контролюються, застосовуються коригувальні процедури.

Впровадження системи вимагає наявності незалежного керівника з якості, який під контролем та за підтримки вищого керівництва відповідає за всю систему управління якістю. Його функції охоплюють проведення внутрішніх аудитів, які підтверджують належне функціонування системи, а також визначення запобіжних заходи на основі зворотного зв’язку з внутрішніми аудитами, розгляду скарг клієнтів та коригування виявлених невідповідностей. Системи також повинні враховувати політику та процедури, визначити (документально) вимоги до персоналу, який бере участь у процесах. Як правило, центральною частиною системи управління якістю є “Настанова з якості”, яка описує:

• управління заявами, що стосується забезпечення політика якості організації та підтримки цієї політики з боку керівництва;
• стандартні операційні процедури;
• обов’язки залученого персоналу;
• процедури, які деталізують процеси, що протікають в організації;
• механізми втручання, якщо виявлені відхилення від процедур.

Важливою частиною настанови з якості є опис основних процесів, сформований у формі “стандартних операційних процедур”. Стандартні операційні процедури охоплюють:

• детальний опис етапів процесу;
• настанови щодо виконання та документування кроків процесів;
• настанови щодо вимірювання та звітування;
• заходи, яких слід вжити, якщо процес виявився неконтрольованим.

3.5.2 Сертифікація та акредитація

Організації, що працюють на основі системи якості, відповідних вимогам стандарту ISO 9001, можуть бути офіційно перевірені органом з сертифікації “третьої сторони”. Орган з сертифікації проводить аудит, під час якого перевіряються відповідність процедур, процесів або інструкцій забезпечення якості. У разі успішної перевірки, орган з сертифікації видає сертифікат про відповідність вимогам стандарту ISO 9001. Щоб одержати право видавати сертифікати відповідності орган з сертифікації повинен бути акредитований органом з акредитації.

Органи з акредитації — це незалежні органи, які мають право акредитувати організації на відповідність вимогам стандарту ISO 9001 і відповідних стандартів ISO серії 17000. В Європі майже всі країни-члени призначили єдиний національний орган з акредитації, який виконує суспільне завдання та діє відносно незалежно. На поточний момент, європейські органи з акредитації мають на місці рівну за рівнем систему оцінки для захисту якості своєї діяльності. Згідно з Новою Законодавчою Рамковою роботою [4] мають бути застосовані цілий ряд законних попереджень, запевняючи суспільний характер органів з акредитації, а також ряд інших заходів, щоб запевнити незалежність і відповідальність. Надалі, від країн-членів вимагається проводити моніторинг функціонування їх національних органів з акредитації.

Органи з акредитації — це незалежні органи, які мають право акредитувати організації на відповідність стандартам ISO 9001 та ISO серії 17000. У Європі майже всі країни-члени створили єдиний національний орган з акредитації, який виконує суспільні завдання і має відносну незалежність. В теперішній час європейські органи з акредитації мають порівняно однакову систему оцінки для забезпечення якості своєї діяльності. Відповідно до нової законодавчої бази повинен здійснюватися ряд правових заходів для забезпечення громадського характеру органів з акредитації, а також ряд інших заходів для забезпечення незалежності та відповідальності. Крім того, країни-члени зобов’язані контролювати діяльність своїх національних органів з акредитації.

3.5.3 Управління якістю в органі нагляду за ринком

Основні процеси нагляду за ринком завжди аналогічні, незалежно від органу, який їх виконує. Особливо у великих органах, які охоплюють широкий діапазон директив та категорії продукції, процеси нагляду за ринком повинні бути уніфіковані та послідовні з метою забезпечення рівності перед законом всіх обстежуваних підприємств. Аналогічно, запобіжні заходи та санкції у разі правопорушень повинні бути пропорційними та послідовними. У зв’язку з цим для органів з нагляду за ринком великого значення набуває удосконалення діючої системи управління якістю.

Проти правопорушників застосовуються санкції на основі результатів перевірок та лабораторних випробувань, при цьому уповноважений орган повинен обґрунтувати правильність своїх висновків з урахуванням економічних інтересів. В теперішній час багато виробників сертифікували свою продукцію. Кількість органів, які здатні обґрунтувати законність своїх результатів, постійно зростає. У разі суперечливих доказів, система управління якістю, впроваджена в органі посилює його позицію під час судового розгляду. Дійсно, впровадження такої системи може бути передумовою для функціонування органів з нагляду за ринком.

Органи з нагляду за ринком перевіряють чи відповідає продукція чинному законодавству. Оскільки конкретних стандартів на систему управління якістю для таких органів не існує, то у своїй діяльності вони керуються загальними принципами управління якістю, встановленими стандартами ISO серії 9000. Крім того, взаємопов’язані процеси, що виконуються під час перевірок, повинні відповідати вимогам стандарту ISO 17020.

Для органів, які використовують власні випробувальні центри і лабораторії, найкраща практика рекомендує застосування стандарту ISO 17025, а також проведення сертифікації системи управління якістю. Більшість уповноважених органів акредитовані, що посилює необхідність органів з нагляду за ринком мати можливість продемонструвати дієвість результатів випробувань. Якщо випробування проводяться в зовнішніх лабораторіях, то орган з нагляду за ринком повинен бути впевненим, що випробувальна лабораторія сертифікована відповідно до стандарту ISO 17025 для проведення випробувань.

Стандарт ISO 17025 встановлює вимоги до управління, а також технічні вимоги, які стосуються компетентності персоналу, методології, а також випробувального та калібрувального обладнання. Типові вимоги охоплюють перевірку проведення методів випробувань з метою забезпечення їхнього виконання відповідно до стандартних процедур відбирання зразків та випробувань, а також перевірку контрольно-вимірювального обладнання.

3.6 Стандартні оперативні процедури

Звичайний спосіб забезпечити однаковість і послідовність у робочих процесах — це прийнятя всією організацією стандартних операційних процедур (СОП). СОП є важливою частиною системи управління якістю організації. Використання СОП буде гарантувати, що всі дії засновані на єдиних стратегічних принципах і плануються, виконуються, звітуються і аналізуються в рамках однієї правової бази. Ряд найважливіших питань, за якими стандартні операційні процедури повинні бути розроблені, докладно описані нижче.

3.6.1 Політика втручання

Органи з нагляду за ринком втручаються у разі виявлення невідповідностей. Такі заходи і санкції, як правило, охоплюють:

• надання інформації (нормативно-правові вимоги);
• видача формального попередження і оплати;
• ініціювання судового розгляду в результаті стягнення;
• припинення продажів;
• захоплення продукції; і
• розпорядження щодо відкликання.

Щоб забезпечити однакові умови для всіх підприємств щодо всіх директив і товарних категорій орган з нагляду за ринком повинен дотримуватися ряду принципів втручання, в тому числі:

• пропорційність: тяжкість втручання відповідає тяжкості порушення; для малих правопорушень застосовуються менш суворі заходи, ніж за більш серйозні правопорушення;
• послідовність: за аналогічні правопорушення застосовуються однаково суворі санкції.

Багато органів з нагляду за ринком здійснюють контроль ринків і мають справу з великою кількістю різноманітної продукції, на яку поширюється дія декількох директив. Одна компанія може поставляти на ринок різні види продукції, а тому узгодженість заходів має важливе значення. Розбіжності у заходах, які застосовуються у разі однакових правопорушень до різних підприємств та різних товарних категорій може викликати недовіру до системи нагляду за ринком. Те ж саме стосується несумісних заходів, вжитих різними інспекторами або для різних регіонів.

Для забезпечення пропорційності і послідовності правових заходів, що повинні бути вжитими у певній галузі, органи з нагляду за ринком повинні визначити офіційну політику втручання. Політика втручання повинна поширюватися на всю організацію. Ці питання найкраще вирішуються стандартними оперативними процедурами. Вони можуть містити наступні елементи:

1. Пропорційність між правопорушенням і санкцією

Якщо безпека продукції є першим пріоритетом, то, очевидно, що основою політики втручання буде аналіз ризиків: суворі заходи для порушень, які миттєво ставлять під загрозу безпеку споживачів і менш суворі заходи до порушень, які безпосередньо не можуть призвести до серйозних небезпек. Стаття 8 GPSD чітко підтримує цей принцип: до більш небезпечної продукції застосовувати більш суворі санкції.

2.Повторюваність

Це звичайна практика майже в усіх галузях права, що повторні злочини караються суворіше, ніж перші правопорушення. Знову ж таки, в інтересах рівності перед законом, політика втручання повинна забезпечувати рівні відносини до однакових порушення.

3.Обмеження санкцій

На практиці вимоги до продукції, викладені у законодавстві та в (гармонізованих) стандартах, є вимогами до якості або кількісними обмеженнями для певних параметрів. Вимоги до якості оцінюються як такі, що виконуються або не виконуються.

Типовою вимогою до якості є випробування на перекидання, встановлене пунктом 20.1 стандарту EN 60335–1:

Кількісні вимоги встановлюють необхідність вимірювання відповідних властивостей продукції. Результатом вимірювань є значення, що перевищують або відповідають встановленим граничним значенням. В разі невідповідності важко визначити серйозність порушення. Одним із способів перевірки є застосування оцінки ризиків, як це описано в розділі 10, або порівняння результатів з класифікацією невідповідностей, наприклад, зазначеними в “Переліку кодів несправностей ”.

З метою досягнення узгодженості та відповідності ступеня перевищення граничних значень та санкцій, що будуть застосовані, в органі нагляду за ринком необхідно впровадити відповідні загальні настанови.

Під час встановлення граничних значень необхідно враховувати нестабільність вимірювань, оскільки фізичні властивості не можуть бути виміряні з абсолютною точністю. Перш ніж вжити заходи до продукції потрібно розглянути методи визначення невизначеності вимірювань.

4. Класифікація недоліків згідно з стандартами і ступінь тяжкості порушення

Деякі фахівці розробили систему зв’язку “відстані” значення, отриманого під час випробування, від граничного значення та “коду” ступеня тяжкості. Кожен код пов’язаний з необхідним заходом. Політика втручання повинна встановлювати, яким чином різні коди повинні перетворюватися на відповідні заходи. Перелік може бути складений разом з випробувальними лабораторіями. Один з таких прикладів є перелік кодів несправностей, складений Північними країнами, який був обговорений в адміністративній групі співробітництва Директиви низької напруги (LVD ADCO).

У електротехнічної продукції дроти під напругою повинні бути відокремлені від частин, доступних для дотику, на відстань, що називається “довжиною шляху витоку” (d). Для багатьох приладів встановлена вимога: d> 5 мм. Перелік кодів несправностей надає таку шкалу:

d від 4,5 до 5,0 мм (відхилення 10 % від потреби) — код 1;

d від 2,5 до 4,5 мм (відхилення становить 10—50 % від потреби) — код 2;

d <2,5 мм (відхилення більш ніж на 50 % від потреби) — код 3.

5. Прийняття рішення про санкції після виявлення порушень

Як тільки буде встановлено, що юридичні вимоги порушуються, орган з нагляду за ринком повинен вирішити щодо санкцій, які будуть застосовані. Санкції повинні відповідати вимогам пропорційності та узгодженості. Також він повинен підтвердити, що процес застосування конкретної санкції відповідає всім вимогам, встановленим політикою втручання.

Політика втручання повинна чітко визначати, яким чином приймаються рішення про введення санкцій і які співробітники мають право прийняти остаточне рішення. Ефективна практика полягає у залученні до прийняття рішень оперативних співробітників, які проводять перевірку, що призвела до застосування санкцій, а також випробувальних лабораторій. Крім того, необхідно враховувати пропозиції щодо санкцій (наприклад, завідувача лабораторією за погодженням інспектора) і мати остаточне рішення, прийняте старшим інспектором. За можливості повинні бути залучені працівники юридичного відділу. Ця процедура покращує неупередженість та рівність усіх перед законом.

6. Подальша перевірка

• Якщо перевірка і пов’язане з нею розслідування призвели до втручання або санкцій, то належна практика вимагає продовжити нагляд після застосування санкцій.
• Якщо втручання було зроблено через невідповідність продукції або порушення технології виробництва, то після певного періоду часу необхідно провести повторну перевірку з метою переконання, що недотримання дійсно було виправлене.
• Це стосується і більш легких заходів. Попередження, що продукція не відповідає вимогам, повинні серйозно сприйматися правопорушником. Він повинен припинити продажу продукції або привести її у відповідність.
• Якщо під час повторних перевірок правопорушення повторюється, то повинні бути застосовані більш суворі санкції. Це обґрунтовано, оскільки підприємство знало про невідповідність, а тому правопорушення набуло характеру повторюваності.

3.6.2 Повідомлення та скарги споживачів

Як GPSD, так і нова законодавча база вимагають, щоб скарги споживачів були належно розглянуті. Скарги споживачів привертають увагу до проблем безпеки продукції, яка перебуває на ринку, особливо, якщо кількість скарг суттєво зростає.

Повторні скарги споживачів стосовно тієї ж продукції означають проблеми, особливо, коли скарги стосуються аналогічних недоліків або інцидентів. Ця продукція повинна бути ретельно досліджена, проведений аналіз ризику та випробування, а за необхідності повинні вживатися відповідні заходи.

Дані щодо розслідування скарг споживачів також сприяють правильному встановленню пріоритетів під час виконання нагляду за ринком: скарги вказують на категорії товарів, які можуть бути небезпечними для життя та здоров’я споживачів. Чим більше досліджено скарг, тим цінніша така інформація.

Повідомлення з інших джерел, наприклад, скарги торговців і виробників конкуруючої продукції, а також повідомлення RAPEX розглядаються аналогічним чином. Відповідні дії на повідомлення і скарги споживачів та інформацію, одержану з зовнішніх джерел, називають “реактивним нагляду за ринком”. Детальна інформація щодо реактивного нагляду за ринком надається в Розділі 6.

1. Розгляд скарг споживачів та інших зовнішніх повідомлень

Органи з нагляду за ринком повинні розглядати скарги споживачів рівномірно та послідовно. Методи, визначені для розгляду скарг, повинні визначатися документами, що стосуються організації нагляду за ринком, в ідеалі, за допомогою стандартної операційної процедури. Повідомлення та інформація від пунктів захисту RAPEX може розглядатися за допомогою окремої стандартної операційної процедури. Останнє може мати місце, коли повідомлення пунктів захисту RAPEX можуть бути спрямовані через центральний пункт європейської координації повідомлень.

Процедура повинна охоплювати збирання скарг, вжиття заходів, звітування та вжиття подальших заходів. Інші питання, які можуть також розглядатися, це відбір вхідних повідомлень і скарг, а також питання конфіденційності.

а) Збір скарг споживачів та інших повідомлень

Процедура, яка описує процеси збору та проведення подальшого розслідування скарг споживачів, містити такі пункти:

• незалежно від того, який спосіб зв’язку використовується споживачем (телефон, пошта, факс або електронна пошта), повідомлення повинне отримуватися кваліфікованим персоналом, знайомим з процедурами та процесами розгляду скарг;
• до початку розслідування повинна бути зібрана вся необхідна інформація, яка охоплює ім’я та адресу споживача, який надав скаргу (або дані про інше джерело скарги), детальні відомості про продукцію, щодо якої надана скарга, а також будь-яка інформація про джерело продукції (продавця, дистриб’ютора або імпортера);
• після того, як була проведена початкова оцінка скарги споживача та інших повідомлень повинно бути прийняте рішення про подальшу діяльність (див. нижче: фільтрація скарг і повідомлень);
• адміністративні процедури: тобто, яка інформація і як повинна зберігатися;
• процедури передачі справи на додаткове розслідування.

в) Фільтрація скарг і повідомлень

Споживачі скаржаться на продукцію не тільки через загрозу їхній безпеці або підозру щодо невідповідності. Часто скарги стосуються розчарувань щодо очікуваної якості продукції. Низька продуктивність або відсутність якості не обов’язково означають проблеми безпеки або невідповідності. Повідомлення з інших джерел також можуть мати велике значення з точки зору безпеки продукції і навіть повідомлення RAPEX можуть відрізнятися за термінами, протягом яких вони повинні бути оброблені. Дослідження невідповідних повідомлень не проводиться, оскільки кошти можна витратити на більш корисні заходи.

Повинен бути встановлений порядок дій, що дозволяє фільтрувати вхідні повідомлення. Метод фільтрації дозволяє розрізняти першочергові та другорядні скарги/повідомлення і класифікувати актуальність відповідних повідомлень. Необхідно приймати зважені рішення, оскільки неправильна класифікація стане серйозною проблемою для належного проведення нагляду за ринком, а також може призвести до негативного розголошення. Система повинна забезпечувати, що первісна класифікація та подальші рішення приймаються кваліфікованим персоналом.

Первинна оцінка, як правило, пов’язана з оцінкою ризиків. Крім того, необхідно ознайомитись з технічними властивостями речовин та вимогами чинного законодавства. Якщо після первинної оцінки лишились сумніви, то повинна бути надана можливість проконсультуватися з фахівцем, що також повинно бути передбачено процедурою.

с) Подальше виконання

Подальше виконання багато в чому залежить від первинної оцінки скарги або повідомлення. У випадках, коли продукція становить високий ступінь ризику для суспільства або потенційно привертає увагу засобів масової інформації, потребується більш швидке реагування, ніж у випадку, коли споживачі надають прості скарги, які найчастіше потребують звичайних законних санкцій.

Для критичних справ доцільно мати резервний план дій, яким встановлені основні обов’язки залученого персоналу, посадові особи та організації, з якими можна зв’язатись (прокурор, міністерства, засоби масової інформації тощо), а також спосіб проведення розслідування.

В разі звичайних скарг споживачів, що були розцінені як некритичні, для подальшого розгляду, як правило, залучається інспектор, який може взяти зразок продукції на дослідження. Але в цьому випадку, споживач повинен бути поінформований, що подальше дослідження продукції може призвести до її пошкодження. Тому перед розслідуванням повинна бути оформлена офіційна згода споживача і, можливо, заява, що він погоджується поступитися власністю на продукцію.

Стандартна процедура повинна також вимагати отримання для порівняння іншого зразка продукції з регулярного торгового каналу, оскільки існує можливість того, що зразок, отриманий від споживача був пошкоджений з невідомих причин або підроблений.

Залежно від результатів розслідування може виявитися необхідним втручання. Взагалі порядок дій в цих випадках не відхиляється від загальної та конкретної політики втручання, визначених пунктом 3.6.1, навіть, якщо зовнішній тиск для конкретних заходів буде сильним, у зв’язку з серйозною увагою засобів масової інформації.

Подальший розгляд завжди повинен передбачати звітність щодо результатів дослідження споживачеві (або організації), який подав скаргу. Обсяги звітності повинні бути ретельно продумані і можуть змінюватись між країнами-членами відповідно до діючого законодавства, юридичних процедур, способів оброблення та вимог конфіденційності.

d) Питання конфіденційності

Хоча країни-члени відрізняються своїми підходами до конфіденційності в роботі з скаргами споживачів, але конфіденційність споживача, який подав скаргу, може потребувати особливого захисту.

е) Організація

Приклади виконання: центри оброблення скарг, децентралізоване оброблення, листування електронною поштою.

Кращий спосіб організувати оброблення споживчих скарг та інших повідомлень залежить від організації органу. У децентралізованих органах скарги та повідомлення можуть (і з юридичних причин іноді повинні) також бути оброблені на регіональному рівні уразі необхідності експертизи.

Швидше за все, регіональні органи влади об’єднають нагляд за безпекою продукції з іншими подібними завданнями, оскільки не мають всіх необхідних знань на місці. Крім того, вони повинні мати можливість зв’язатися з колегами в органах з нагляду за ринком, які володіють знаннями та обладнанням для оброблення таких випадків.

У централізованій організації скарги і повідомлення споживачів також можуть оброблятися на регіональному рівні, але централізоване оброблення може мати значні переваги, оскільки так легше досягти узгодженості та ефективності, а швидше за все, й вигоди. Централізоване оброблення дозволяє також значно спростити ведення архіву скарг, а також їхнього аналізу, що важливо для планування майбутньої діяльності.

Централізоване оброблення скарг споживачів та повідомлень в країні-члені організовано через центр оброблення скарг, які споживачі можуть подавати за допомогою безкоштовного номера телефону. Центр має невеликий відділ, який також обробляє повідомлення, що приходять звичайною або електронною поштою.

3.6.3 Перевірки, відбирання зразків і випробовування

Перевірки, відбирання зразків і випробування є частиною основного робочого процесу нагляду за ринком. Належне виконання цих етапів має вирішальне значення для одержання надійних результатів нагляду за ринком. Надійні результати необхідні для забезпечення справедливого та однакового ставлення до економічних операторів та в кінцевому рахунку визначають репутацію органу з нагляду за ринком.

Настійно рекомендується охоплювати стандартні операційні процедури проведення перевірок, відбирання зразків і випробувань системою управління якістю. Зазначені процедури повинні розроблятися та виконуватися згідно з вимогами стандартів ISO серії 17000. Стандарт ISO 17025 має важливе значення для лабораторій, а стандарт ISO 17020 містить настанови щодо проведення перевірок.

1. Перевірки

Перевірки повинні проводитись належним чином без порушення їхньої правової основи. Слід звернути увагу на такі питання:

• як оформити попередження щодо проведення перевірки (вимагається в деяких країнах);
• офіційне представлення інспектора органу з нагляду за ринком представнику підприємства;
• дотримання юридичних вимог під час інформування підприємства;
• призначення юридично відповідального представника підприємства;
• передача інформаційних матеріалів (листів або листівок);
• збирання та зберігання інформації, необхідної для подальшого ведення справи відповідно до законодавства;
• інструкції щодо того, коли і як повинні бути застосовані санкції,
• адміністративні дозволи перевірок;
• як, кому і в який термін звітувати після проведення перевірки.

2. Відбирання зразків

Нагляд за ринком вимагає відбирання зразків продукції для проведення дослідження. Правила відбирання проб та зразків повинні бути передбачені стандартною операційною процедурою і визначати таке:

• кількість зразків;
• вибірка оплачена, позичена або взята безоплатно;
• документи, які повинні бути отримані разом із зразками (наприклад, декларація про відповідність, технічна документація тощо);
• відбирання зразків після попередньої перевірки або попереднє випробування або без нього;
• інформація про процедури, яка буде передана виробнику;

Необхідно переконатися, що:

• відібрані проби та зразки упаковані належним чином, усуваючи можливість фальсифікації на шляху до лабораторії;
• зразки чітко ідентифіковані;
• вся необхідна інформація про зразки зібрана та зареєстрована належним чином;
• власник підприємства може мати довідковий зразок, який він може надати на випробування для отримання іншої думки, якщо це передбачено законом або вимагається уповноваженим органом;
• існує відповідна процедура для передачі зразків до лабораторії.

Оскільки вибірка зазвичай відбувається під час перевірок, то доцільно зробити ці процедури частиною стандартної операційної процедури (SOP) перевірок. Крім того, доцільно буде закріпити в SOP тільки загальні аспекти, дійсні для проведення перевірок всієї організації, відбирання зразків та лабораторних випробувань. Аспекти, пов’язані з окремими проектами або діями можуть бути стандартизовані в конкретних SOPs.

3. Випробування та лабораторні дослідження

Лабораторні випробування для цілей нагляду за ринком виконуються лабораторіями органу або субпідрядними приватними чи іншими лабораторіями країни. В останньому випадку орган повинен забезпечувати роботу лабораторії відповідно до системи управління якістю і, бажано, акредитованої. В окремих випадках це може бути необхідно для системи управління якістю з метою переконання в тому, що випробування підтверджені уповноваженим органом. Глава 5.7 надає додаткову інформацію щодо вибору лабораторії.

Органи, які мають свої власні лабораторії несуть відповідальність за управління якістю, для них теж бажано бути акредитованими. У всіх випадках оброблення зразків під час лабораторних досліджень повинно бути предметом стандартної операційної процедури, тобто відбирання зразків, записи щодо зразків, обов’язки персоналу, тощо.

Методи випробувань повинні бути описані та застосовуватися згідно з відповідними стандартами, якщо такі існують. Якщо немає стандартних методів випробувань, то повинні бути розроблені і затверджені стандартні операційні процедури випробувань.

3.7 Зовнішні зв’язки

Органи з нагляду за ринком виконують конкретну функцію з набору політики, спрямованої на створення єдиного ринку і полегшення вільного обігу товарів, і водночас забезпечують високий рівень безпеки продукції, що надходить до Європейського Союзу. Набір політики стосується законодавства, поширення інформації серед зацікавлених сторін, сприяння підвищенню інформованості споживачів тощо. Таким чином, органи з нагляду за ринком є частиною широкої соціальної системи, де інші учасники також відіграють важливу роль, а спілкування між ними є необхідним. Орган з нагляду за ринком взаємодіє з іншими сторонами, серед яких:

3.7.1 Міністерства

Міністерства, які відповідають за впровадження директив на продукцію та органи з нагляду за ринком, які слідкують за дотриманням цих директив, є важливими партнерами. Залежно від обов’язків органу він може співробітничати з одним або кількома міністерствами. Міністерства визначають шляхи застосування законодавства, що, в свою чергу, визначає легкість, з якою законодавство може виконуватися. Таким чином, доцільним є встановлення прямого та зворотного зв’язку між міністерствами та органом з нагляду за ринком. Часто міністерства також визначають частину пріоритетів та правозастосовну політику для органу або, принаймні, обговорюють її.

Рекомендується встановити тісне міжнародне співробітництво з питань нагляду за ринком між міністерствами, а також створити мережу уповноважених органів. Групи такого співробітництва за ідеальних обставин повинні мати право встановлювати процедури для практичного співробітництва на національному і європейському рівнях.

3.7.2 Інші органи

У більшості країн-членів за дотримання вимог законодавства слідкує не один орган з нагляду за ринком. У такому випадку кожен орган відповідає за одну або більше директив, за захист споживачів або за окремий сектор ринку, який підпорядковується конкретним директивам. Часто це призводить до сірих зон у розподілі обов’язків, а тому дуже бажане регулярне спілкування між органами з нагляду за ринком для координації діяльності в цих галузях.

Однак, навіть там, де не існує сірих зон, між органами з нагляду за ринком необхідна координація, оскільки неправильний розподіл відповідальності між органами негативно відобразиться на ринку. Наприклад, багато компаній стикаються з численними перевірками органів з нагляду за ринком. Такі перевірки є тягарем для підприємств, оскільки вони потребують додаткових витрат. Політичний консенсус полягає в мінімізації витрат. Скорочення адміністративного тягаря вимагає скоординованого підходу з боку органів з нагляду за ринком, який може бути досягнутий тільки за допомогою регулярної взаємодії та координації між ними. Органи, які проводять перевірки питань охорони праці та навколишнього середовища також повинні бути залучені до взаємодії.

Найкращим буде таке співробітництво між органами, яке призведе до мінімуму перевірок підприємств, наприклад, за допомогою укладання договорів на проведення перевірок колегіальним органом або шляхом поєднання перевірок.

3.7.3 Правоохоронні органи, прокуратура

Залежно від правових систем і процедур, що використовуються під час проведення нагляду за ринком, може виявитися необхідним тісне співробітництво та координація з судовими та правоохоронними органами. Якщо прокуратура відіграє важливу роль у застосуванні санкцій, то політика втручання повинна бути обговорена з ними. Дійсно, прокурор повинен погодитися з такою політикою. Втручання прокурора може також знадобитися тоді, коли продукція повинна бути вилучена або знищена. Робочий процес також повинен бути узгодженим з прокуратурою для забезпечення мінімального терміну його проведення.

3.7.4 Організації з стандартизації

Хоча директиви Нового підходу забезпечують правову основу для певних споживчих товарів шляхом встановлення основоположних вимог до безпеки, але технічні вимоги до продукції визначені, в основному, європейськими гармонізованими стандартами. Ці гармонізовані стандарти визначають, значною мірою, не тільки фактичний рівень безпеки виробленої продукції, а й те, наскільки легким чи важким для виконання є дотримання технічних вимог до продукції.

Органи з нагляду за ринком впливають на європейському рівні на стандартизацію через AdCo’s та Європейської Комісії. Проте, взаємодія з органами з стандартизації на національному рівні рекомендується в тому випадку, коли потрібно стежити за розробленням найбільш важливих стандартів. Корисною була б участь у роботі комітетів з стандартизації, які відповідають за розроблення стандартів, оскільки це найбільш ефективний і прямий спосіб застосувати практичний досвід, накопичений в ході нагляду за ринком, у процесі стандартизації.

3.7.5 Нотифіковані органи

Органи з нагляду за ринком повинні мати належні робочі відносини з нотифікованими органами своєї країни-члена. Бажані регулярні зустрічі з метою усунення розбіжностей у тлумаченні законодавчих актів і стандартів. Такі відмінності є вкрай небажаними, оскільки підприємство повинне бути впевненим, що продукція сертифікована уповноваженим органом і відповідає встановленим вимогам. Важливо також встановити зворотній зв’язок та обговорити з нотифікованими органами інформацію про виявлену продукцію, яка не відповідає вимогам, навіть якщо вона була сертифікована на відповідність конкретним стандартам (для нотифікованих органів та випробувальних лабораторій, які надають дозволи на знаки, що підтверджують безпечність продукції, також буде корисним забезпечення зворотного зв’язку для інформування щодо виявлених невідповідностей). Це не завжди пов’язано з помилками нотифікованого органу, оскільки зміни у специфікації продукції часто відбуваються після випробувань, крім того, виявляються випадки фальсифікації. Зворотній зв’язок дозволяє нотифікованому органу виправити ситуацію або анулювати чинність сертифікату.

3.7.6 Засоби масової інформації

Професійна взаємодія із засобами масової інформації набуває все більшого значення. Засоби масової інформації інформують громадськість щодо питань безпеки продукції та її відкликання з ринку і становлять основний канал зв’язків з громадськістю. З іншого боку засоби масової інформації можуть бути критичними відносно органу з нагляду за ринком, якщо вони не проводять перевірку належним чином.

3.7.7 Ділові кола

Важливе значення має зацікавленість ділових кіл, виробників або імпортерів, у питаннях нагляду за ринком, оскількі вони несуть відповідальність за безпеку продукції. Створення добрих відносини між ними та національними виконавчими органами полегшить роботу органів, відповідальних за безпеку продукції та сприятиме зниженню кількості небезпечної продукції в Європі.

3.7.8 Асоціації споживачів

Асоціації споживачів мають значний досвід роботи у різних галузях продукції, а тому корисно організувати співробітництво в сфері безпеки продукції зі споживчими асоціаціями на національному рівні. Таке співробітництво може охоплювати інформування споживачів, органів з нагляду за ринком, публікації в споживчих журналах тощо.

3.7.9.Співробітництво з зацікавленими сторонами

Для встановлення належних відносин з зацікавленими сторонами рекомендується організовувати регулярні зустрічі на національному рівні, які можуть проходити у формі робочих семінарів або інших заходів залежно від характеру та змісту зустрічі.

Під час зустрічей можуть бути розглянуті такі питання як:

• розроблення національного та європейського законодавства;
• звітування виконавчих органів щодо діяльності з питань безпеки продукції;
• звітування зацікавлених сторін щодо діяльності з питань безпеки продукції;
• дискусії щодо поліпшення аспектів забезпечення безпеки, викликів і проблем;
• повідомлення через RAPEX;
• повідомлення про діяльність ділових кіл.

3.8 Політика чесності

Щоденна практика нагляду за ринком регулярно призводить до втручання зі значними економічними наслідками. Тому можуть у деяких випадках інспекторам, які приймають рішення щодо втручання, з метою впливу на них можуть бути запропоновані хабарі. Органи з нагляду за ринком повинні розробляти політику з урахуванням тих ризиків, які необхідно мінімізувати або повністю усунути.

Управління процедурами розслідування підозрілих випадків і прийняття рішень повинно бути прозорим. Щоб підкреслити важливість чесності у відносинах з торгівлею та промисловістю, необхідно розробити “кодекс поведінки” або “декларацію етики”, де чітко визначити, що дозволено, і, особливо, що не дозволено.

Для зведення до мінімуму ризику стати жертвою корупції необхідно вжити деяких практичних заходів. По-перше, рішення щодо втручання, не повинні прийматися одним працівником, цей процес вимагає іншої думки для підтвердження рішення.

Крім того, доцільно регулярно змінювати робочі райони інспекторів, щоб уникнути розвитку надмірно тісного взаємозв’язку між інспектором та підприємством, що перевіряється.

3.9 Операційні ризики

Органи з нагляду за ринком повинні вжити заходи для захисту споживачів від ризиків, пов’язаних з продукцією, яка виявилася небезпечною. Ці заходи ґрунтуються на невідповідностях, виявлених під час проведення випробування і оцінки ризиків, які є складовою частиною правової основи застосування цих заходів. Застосовані заходи можуть завдати значної фінансової шкоди та створити ризики для репутації компаній. Особливо заборона продажів і обов’язкове відкликання продукції може викликати значні витрати і втрату прибутків для підприємства.

Кожного разу, коли вживаються заходи, орган з нагляду за ринком ризикує, що ці заходи можуть бути оскаржені в суді. Крім того, якщо компанія зазнала збитків, то вона може вимагати компенсації.

Орган з нагляду за ринком завжди повинен прагнути звести до мінімуму ризик притягнення до відповідальності за збитки. Основний спосіб захисту проти такої відповідальності є належне виконання відповідної роботи, що означає правомірне отримання фактів і ретельного дотримання процедур. Випробування повинні бути надійними, підкріплені, за можливості, використанням акредитованих лабораторій. Якщо виникають сумніви, результати необхідно перевірити.

Іноді бажано мати оцінку ризиків, проведену незалежною установою. Оцінка ризику повинна основуватися на (суб’єктивній) оцінці серйозності пошкоджень і ймовірності їхнього виникнення. Інша думка може підтримати висновки, зроблені із оцінки, роблячи більш сильними докази в суді.

Необхідно перевіряти всі офіційні документи на дотримання вимог законодавства, а посилання на стандарти та законодавство на правильність. Повторна перевірка іншою особою може бути дуже корисною.

У разі, коли ставки високі, юридичний відділ або юридичний експерт повинні брати участь у всіх вжитих заходах. Залучена до судового переслідування компанія, ймовірно, звернеться до юридичних експертів і орган з нагляду за ринком повинен розглянути питання про необхідність бути готовим реагувати належним чином.

Обережності, згадані вище, завжди застосовні, але вони особливо важливі для заборони торгівлі та відкликання продукції, оскільки збитки можуть бути особливо великими.

Незважаючи на всі запобіжні заходи і процедури, що запобігають від випадків, орган все ж може помилитися і (в деяких країнах) були випадки виплати компенсацій. Орган повинен підготуватися до такого повороту подій. Те, як це робиться, залежить від ситуації. Можна застрахуватися від заподіяних збитків, постільки уповноважені органи зобов’язані це робити. Відповідальність органу також може покривати уряд країни-члена. Якщо все це неможливо, то орган може виділяти частину свого бюджету до фонду для покриття таких (та інших) несподіванок.

Всі ці застереження повинні завжди застосовуватись, але найбільш важливі вони за умови торгових заборон, коли збитки можуть бути особливо великими.

Незважаючи на всі запобіжні заходи, орган все ж може бути представленим як винна сторона, і (в деяких країнах) йому можуть призначити виплату компенсацій. Орган повинен бути готовим до такого повороту подій. Як це робиться, залежить від ситуації. Наприклад, можливо застрахуватися від викликаних збитків, як це обов’язково роблять нотифіковані органи. Уряд країни-члени можуть також охоплювати відповідальність влади. Якщо все це не можливо, орган може використовувати частину свого бюджету на створення фонду для покриття таких (та інших) несподіванок.

Читати далі>>>

<<< Початок