Частина В — Управління наглядом за ринком

4 Нагляд за ринком — етап планування

Країни-члени витрачають значні фінансові ресурси на організацію та проведення нагляду за ринком. Ці ресурси повинні бути витрачені правильно та ефективно. Отже, належне планування, встановлення належних пріоритетів, а також контроль запланованих заходів є важливою частиною завдання органу з нагляду за ринком. Значна частина цієї книги буде присвячена методам планування та організації діяльності з нагляду за ринком.

Діяльність з нагляду за ринком охоплює ряд процедур, які повинні бути ретельно сплановані для того, щоб зробити спільні зусилля ефективними, у тому числі перевірки, відбирання зразків, лабораторні випробування, оцінку результатів, юридичний супровід та зв’язки з планом. Це вимагає ретельної підготовки і повинне бути налаштоване в залежності від конкретного підприємства або продукції на етапі розгляду.

Найкраще це може проілюструвати приклад підготовки участі в розробленні програми випробування конкретної продукції в лабораторії. Підготовка потребує вибору відповідних стандартних методів випробувань, настройки вимірювального обладнання і вживання запобіжних заходів стосовно управління якістю. Набагато ефективніше випробовувати цілий ряд продукції відразу. Підготовка робиться один раз для всієї серії.

Послідовне виконання заходів з нагляду за аналогічною продукцією або підприємствами майже природно призводить до роботи згідно з чітко визначеним планом.

Втручання буде ефективнішим, якщо час між перевіркою та втручанням буде коротким. Тому деякі органи визначають часовий інтервал, протягом якого повинен бути виконаний весь процес. Для досягнення цієї мети всі під-процеси необхідно поєднувати послідовно. Це може бути реалізовано тільки за умови належного планування. Прийняття проекту плану, зосередженого на методах роботи, полегшує процес планування.

У нижченаведених пунктах розглядається системний підхід до процесу планування, а також особливо актуальні питання планування в організації нагляду за ринком, у тому числі основні етапи та відносини в процесі планування:

• довгострокове планування;
• детальне планування діяльності для обмеженого періоду часу (річні програми);
• планування конкретних проектів;
• петлі зворотного зв’язку, які дозволяють контролювати хід запланованих заходів, а також адаптації планів там, де це необхідно.

Після прийняття короткострокові програми повинні бути детально розплановані. Процес планування в цілому призводить до розроблення набору проектів планів та інших запланованих заходів (профілактичних оглядів, оцінки, можливості скарг споживачів та повідомлень тощо), які визначають конкретні заходи з нагляду за ринком на певний період часу, як правило, на один рік. Ця програма встановлює більш високий рівень деталізації, ніж короткострокова програма проекту, та заходи на певний період: що повинно відбутися, як часто, коли і де.

4.1.1 Довгострокова програма

У постійно мінливих умовах стає необхідною така організація нагляду за ринком, яка здатна адаптуватися до передбачуваних змін та впоратися з поставленими задачами. Взагалі органи з нагляду за ринком, спрямовані на виконання конкретної роботи, мають персонал, спеціально підготовлений для її виконання, а також інфраструктуру лабораторій і IT-системи, що відповідають поточній ситуації. Реорганізувати таку структуру в стислі терміни дуже важко, оскільки виникне потреба повторного навчання персоналу, а також налаштування встановленої інфраструктури. Як перше, так і друге вимагає часу та коштів.

Органи з нагляду за ринком повинні постійно відстежувати внутрішні та зовнішні зміни для того, щоб заздалегідь вжити заходів для адаптації на довгостроковий період. Зазвичай такий розвиток подій і довгострокових планів описується в довгострокових програмах.

Довгострокова програма описує прогнозований розвиток організації на більш тривалий період і вказує напрям, в якому організація повинна рухатися з урахуванням адаптації до нових умов, очікувань і пріоритетів. Як правило, такі програми досить абстрактні і зосереджуються на серйозних змінах в організації, зокрема, на великих зрушеннях у повторному розподілі ресурсів. Вони можуть встановлювати конкретні цілі, але не описують, як ці цілі можуть бути досягнуті.

Зазвичай програма розробляється на термін 3 або 5 років. Термін менше 3 років буде надто коротким для того, щоб організація встигла налаштуватися на належну роботу, а термін більше 5 років вважається невизначеним. Доброю практикою є щорічний перегляд довгострокових програм та їхнє коригування, якщо це виявляється доцільним.

Типові питання, які потребують вирішення в довгострокових програмах, охоплюють:

• Політичні події

Зміна політичних пріоритетів може змусити органи з нагляду за ринком пристосовуватися до них.

Свіжим прикладом політичних пріоритетів є зменшення адміністративного тягаря і витрат на перевірку та інспекції кількома органами з нагляду. Інші тенденції, які були нещодавно розпочаті в ряді країн-членів, передбачають зосередження політики на питаннях, таких як “нормативно-правові вимоги”, а не санкції, а також зниження прямого нагляду за ринком в компаніях, які дотримуються відповідності (зниження адміністративного тягаря для “хороших компаній” і спрямування зусиль органів з нагляду за ринком на підприємства “високого ризику”). Ще одна ініціатива уряду багатьох країн-членів полягає в перерозподілі послуг і ресурсів. Такий розвиток може мати значні наслідки для методів роботи органів з нагляду за ринком, їхніх ресурсів та вимог до професійної підготовки їхніх співробітників.

• Внутрішні події

Зміна перспективи і бачення нагляду за ринком в межах органу може також бути підставою для коригування довгострокової програми. Прикладом внутрішнього ініціювання змін є перехід від управління, орієнтованого на виробництво, до управління, орієнтованого на результат або перехід з підходу, орієнтованого на продукцію, до системно-орієнтованого підходу. Такі довгострокові програми, пов’язані з баченням, повинні бути розглянуті в “документі бачення”, як це описано в Розділі 3.3 “Стратегія нагляду за ринком”.

Радикальні зміни в пріоритетах можуть також вимагати змін у довгострокових програмах, оскільки вони можуть викликати перепідготовку кадрів та реорганізацію структури органу, зокрема лабораторій.

• Зміна середовища

Середовище, в якому проводиться діяльність з нагляду за ринком постійно змінюється і реактивний нагляд за ринком адаптується до цих змін. Причини, які потребують довгострокової адаптації, а, можливо, і змін в інфраструктурі охоплюють:

–  демографічні зміни, пов’язані з старінням західноєвропейського населення і демографічні зміни, пов’язані з імміграцією, які можуть вплинути на пріоритети нагляду за ринком, а також на можливості залучення персоналу;

–  глобальні події, наприклад, зміна клімату та їхній вплив на споживачів.

• Поява нових проблем безпеки

Прикладом цього є нанотехнології, які можуть містити невідомі до цього часу ризики, можливість віддаленого управління побутовою технікою за допомогою Internet, а також використання так званих “інтелектуальних пристроїв”.

4.1.2 Короткострокова програма

Як правило, ресурси розподіляються на відносно короткі періоди часу для короткострокових програм. В основному з адміністративних причин короткострокові програми розробляються на один рік, оскільки вони повинні бути синхронізовані з державним бюджетом і фінансами міністерств.

Основною метою короткострокової (річної) програми є розподіл ресурсів між різними видами діяльності з нагляду за ринком. Короткострокові програми визначають, які галузі отримають пріоритет у наступному періоді та яка категорія продукції стане предметом нагляду за ринком.

Короткострокові програми описують конкретні заходи та необхідні для цієї діяльності ресурси. Планування таких програм спрямоване на оптимізацію результатів, отриманих за допомогою наявних ресурсів, зберігаючи при цьому відповідність довгостроковій програмі. У разі необхідності, вони можуть також вирішувати організаційні питання, такі як управління персоналом, управління ІТ, фінансування, навчання, тощо. Розроблення короткострокових програм є завданням керівництва.

Короткострокові програми зазвичай набирають форми документа, який визначає пріоритети та описує в загальних рисах інші питання, а також характеристики різних видів діяльності. Способи визначення пріоритетів детально описуються в Розділі 4.2.

Процес встановлення пріоритетів безпосередньо не призводить до повного розроблення проекту плану. Необхідним є наступний етап, під час якого глобальні пріоритети, визначені короткостроковою програмою, переводяться в готові до виконання проекти. Проекти в деталях описують всі заходи, які необхідно провести, встановлюють кількість перевірок та лабораторних випробувань, що будуть виконуватися, а також вид компаній, які повинні бути перевірені тощо.

Під час розроблення проектів необхідно обов’язково залучати персонал, який володіє експертними знаннями стосовно ринків, продукції та випробувань. Крім того, потрібно перевірити, як у проектах відображені цілі короткострокових програм. Кінцевим результатом повинна бути детальна програма, яка охоплює всі заходи, заплановані для виконання органом протягом певного планового періоду. Буде доцільним об’єднати короткострокові програми та програми діяльності, замість їхнього виконання як окремих етапів процесу планування.

4.2 Пріоритети

Органи з нагляду за ринком повинні правильно розподілити свої ресурси для отримання найкращого результату. Необхідне встановлення пріоритетів, оскільки наявні ресурси не можуть охопити одразу всю продукцію та всі сектори ринку. Тому одна з частин процесу планування полягає у виборі пріоритетних галузей, а також частини коштів, яка буде витрачена на них.

Основними завданнями нагляду за ринком у ЄС є захист прав споживачів, а також встановлення справедливого та вільного обігу товарів на спільному ринку. Встановлення пріоритетів залежить від важливості завдань конкретного органу. Для більшості органів з нагляду за ринком основною метою є захист прав споживачів, що враховується під час встановлення пріоритетів. Для цього існують вагомі причини. Всі заходи нагляду за ринком, що виконуються з метою сприяння безпеці продукції, автоматично сприяють встановленню “однакових умов” і чесної конкуренції, що є важливим чинником для належного функціонування внутрішнього ринку, а тому також заслуговує на увагу.

Для більшості органів з нагляду за ринком визначення пріоритетів здійснюється у два етапи. Перший етап полягає в розподілі ресурсів на різні категорії продукції, охоплені певними повноваженнями (наприклад, визначається, яка категорії заслуговує найбільшої уваги: іграшки, електроприлади або запальнички і скільки коштів слід виділити на ці пріоритети).

Після вибору категорії верхнього рівня подібні рішення повинні бути прийняті для під-категорій (наприклад, яка під-категорія продукції потребує найбільшої уваги органу з нагляду за ринком: головоломки, ляльки або іграшкові пістолети). Процес ускладнюється численними обмеженнями, такими як кількість людських ресурсів, технічний потенціал та фінанси.

Теоретично описані вище два етапи процесу можуть здійснюватися за один етап, коли водночас аналізуються всі категорії продукції та порівнюються результати. Але на практиці, як правило, нагляд за різними видами продукції вимагає різного планування та/або програм випробувань, а тому відрізняються за необхідними ресурсами. Таким чином, виконання цього процесу в один етап виявляється практично неможливим.

Врешті-решт, результатом цієї роботи є розроблення програми нагляду за ринком, яка сприяє досягненню максимального рівня безпеки продукції, “однакових умов” та чесної конкуренції. Не існує абсолютно безпомилкової процедури для розроблення оптимальної програми нагляду за ринком, але під час процесу встановлення пріоритетів кращою практикою є розгляд і врахування інформації від багатьох джерел.

Наступні глави описують деякі джерела інформації, які повинні використовуватись під час цього процесу:

4.2.1 Повідомлення та статистика щодо нещасних випадків

Інформація щодо нещасних випадків або травм, викликаних продукцією, найчастіше доводиться до відома органу з нагляду за ринком потерпілими або виробниками, які зобов’язані повідомляти, якщо появилися проблеми з безпекою продукції. Незалежно від того, яким чином орган буде повідомлений, такі повідомлення є важливими джерелами інформації про небезпечні дефекти, наприклад, якщо продукція не відповідає вимогам безпеки або відповідність вимогам безпеки не є достатньою.

Статистика демонструє, яка продукція найчастіше стає причиною нещасних випадків, які травми вона викликає та які групи людей найбільше страждають від них. Статистика також дозволяє порівняти частоту та результати нещасних випадків, що були спричинені різними категоріями продукції. Крім того, статистичні дані можуть бути використані для оцінки того, яка продукція найчастіше пов’язана з нещасними випадками серед таких конкретних цільових груп, як діти та люди похилого віку.

Зазначена інформація також корисна для виявлення продукції та категорій продукції, які рідко викликають нещасні випадки та спричиняють травми. Програми нагляду за ринком для такої продукції та категорій не впливають на безпеку споживачів, а тому не мають високих пріоритетів. З іншого боку, той факт, що певні категорії продукції частіше пов’язані з нещасними випадками, ще не означає, що ці категорії автоматично впливають на підвищення небезпеки споживачів. Нещасні випадки трапляються навіть з продукцією, яка відповідає вимогам законодавства і стандартів. В цьому випадку нагляд за ринком не може допомогти зменшити кількість нещасних випадків. Таким прикладом цього можуть бути сходи, які є причиною багатьох нещасних випадків, але не тому, що вони не відповідають встановленим вимогам.

Аналіз повідомлень про нещасні випадки доповнює результати статистики і допомагає встановити причини, які їх викликали, а також роз’яснює, як на це впливає недотримання вимог законодавства. Аналіз повідомлень також необхідний для відбору конкретних вимог стандартів, які будуть досліджені під час нагляду за ринком.

Статистичні дані певного регіону слід дуже обережно застосовувати до іншого регіону, оскільки конкретні причини нещасних випадків часто пов’язані зі способом життя, а спосіб життя значно відрізняться між європейськими країнами через такі фактори як відмінності у культурі, клімат, доходи на душу населення.

Статистика нещасних випадків складається різними організаціями. Європейська Комісія заснувала Базу даних нещасних випадків (IDB), раніше відому як ISS або EHLASS (Європейська система нагляду за нещасними випадками на відпочинку і вдома).

Додаткові джерела статистичних даних, що мають відношення до конкретних галузей захисту прав споживачів, охоплюють статистику пожеж (для електротехнічної продукції, запальничок тощо) і статистику нещасних випадків на виробництві (машини, садове обладнання), яка в теперішній час ведеться багатьма країнами.

4.2.2 Повідомлення від споживачів, споживчих організацій або засобів масової інформації

Повідомлення від споживачів корисні для визначення тих галузей, де необхідний нагляд за ринком. Важливість такої інформації зростає із збільшенням кількості розслідуваних повідомлень. Одиничне повідомлення споживача може вказувати на недоліки конкретної продукції, але дає мало інформації щодо загальної ситуації на ринку. Однак такі повідомлення також повинні розслідуватися, а результат розслідування вкаже на необхідність вживання прямих заходів до продукції (реактивний нагляд за ринком). Коли кількість повідомлень від споживачів зростає, то вони розділяються за видами продукції та за характером скарг. Ця інформація дуже важлива для розставлення пріоритетів під час нагляду за ринком.

Повідомлення про нещасні випадки від споживачів або засобів масової інформації повинні постійно оцінюватись з метою контролювання ринку. Нещасний випадок зі смертельним наслідком або більш ніж два нещасних випадки, пов’язаних з однією продукцією, викликають проведення серйозного розслідування, під час якого проводиться оцінка ризиків з урахуванням кількості реалізованої продукції для оцінки її потенційної шкоди. Якщо оцінка ризику показує високу ймовірність важких травм споживачів, то така категорія продукції повинна отримати високий пріоритет. Крім того, проведення реактивного нагляду за ринком може вимагатися негайно (прямі заходи проти імпортерів і виробників відповідно до національного законодавства).

Споживчі телевізійні програми — це також цінне джерело інформації. Багато таких програм проводять випробування різної продукції та надають рекомендації споживачам. Часто такі випробовування охоплюють питання безпеки, а їхні результати можуть бути відправною точкою для подальшої діяльності органів з нагляду за ринком.

Іншим важливим джерелом інформації є повідомлення, опубліковані асоціаціями споживачів (наприклад, дослідження щодо балконних бар’єрів і огорож басейнів, в тому числі призначених для дітей, опубліковані ANEC в журналах споживачів).

Споживачі можуть також повідомити про недоліки продукції, які викликали небезпечні ситуації, наприклад, побутові прилади, які спричинили виділення диму, але були відключеними від мережі електроживлення перед їхнім загорянням. Повідомлення засобів масової інформації та асоціацій споживачів щодо подібних інцидентів з продукцією вимагають серйозної уваги. Засоби масової інформації підвищують обізнаність споживачів щодо можливих проблем безпеки та привертають увагу до питань безпеки продукції.

4.2.3 Повідомлення від виробників, імпортерів і роздрібних торговців

Виробники, імпортери і роздрібні торговці регулярно скаржаться на продукцію, якою торгують конкуренти. Завданням нагляду за ринком є сприяння добросовісній конкуренції, а тому ці скарги повинні бути розслідувані для того, щоб з’ясувати чи становить зазначена в них продукція небезпеку для споживача. Оскільки суб’єкти, що скаржаться, обізнані з ринком і потенційними ризиками, то їхні скарги можуть вказувати на серйозні недоліки.

Отримана інформація може бути цінною для розроблення програм нагляду за ринком. Однак, треба пам’ятати, що підприємство, яке скаржиться, може мати економічний інтерес, яким вмотивовані скарги.

4.2.4 Дані інформаційних систем

Хоча Інформаційна система оперативного обміну інформацією щодо продукції, яка створює загрозу серйозного ризику (RAPEX) призначена, в першу чергу, для інформування інших країн-членів стосовно конкретної продукції, яка була визнана небезпечною, проте аналіз повідомлень також визначає категорії продукції, яка регулярно призводять до питань безпеки. Крім того, цінна інформація щодо конкретних дефектів продукції допоможе визначити програми для подальших випробувань такої продукції. Інші системи, які дозволяють обмін такою інформацією, це:

• CIRCA (Платформа для обміну інформацією в рамках групи ADCO);
• захисні попереджувальні процедури (обмін ними часто здійснюється через системи CIRCA);
• ICSMS (ІТ-інструменти для співробітництва між органами нагляду);
• ІТ-системи для повідомлення економічних операторів щодо добровільних заходів;
• база знань EMARS.

4.2.5 Інформація щодо попередньої діяльності з нагляду за ринком

З часом в органах нагляду за ринком накопичується велика кількість даних стосовно категорій продукції та підприємств, які вони перевіряють. Зазвичай ця інформація зберігається в базах даних і може бути отримана для аналізу. Такий аналіз надає уявлення про відсоток невідповідностей для окремих категорій продукції на ринку і, тим самим, дозволяє виявити проблемні галузі. Подальший аналіз може також вказати на типи невідповідностей і полегшити вибір випробувань для конкретної категорії продукції.

Крім того, інформація щодо попередньої діяльності нагляду за ринком допоможе визначити ті підприємства, які часто порушують вимоги законодавства, а також ті, які дотримуються його вимог.

4.3 Орієнтація нагляду за ринком

Багато обговорень щодо встановлення пріоритетів зосереджується на такому виборі товарних категорій для нагляду за ринком, який сприятиме досягненню максимального рівня безпеки продукції та дозволить уникнути повторного витрачання коштів на ті заходи, які тільки незначною мірою сприяють забезпеченню безпеки продукції.

Практика нагляду за ринком охоплює перевірку суб’єктів економічної діяльності, які займаються торгівлею. Обмеженні ресурси, як правило, не дозволяють перевірити всі підприємства, що працюють на ринку, а тому органи з нагляду за ринком повинні вирішити, які саме підприємства повинні бути перевірені. Це значною мірою визначає ефективність діяльності нагляду за ринком. Практика нагляду за ринком показує, що існує ряд підприємств, які часто порушують встановлені правила, а тому орієнтація нагляду за ринком на такі підприємства буде більш ефективною, ніж перевірка випадково обраних підприємств. Це відповідає як політичному пріоритету щодо “кращого регулювання”, так і правилам, встановленим ЄС, а також сприяє скороченню адміністративного навантаження на європейську промисловість.

Більшість органів з нагляду за ринком усвідомлюють цей факт і враховують їхній попередній досвід під час планування своєї подальшої діяльності. Протягом багатьох років була складена значна база даних, яка допомагає визначити ймовірність дотримання законодавства суб’єктами економічної діяльності. Ці дослідження спрямовані також на виявлення та опис параметрів, які визначають рівень дотримання законодавства з точки зору поведінкової науки.

В цьому контексті, якщо законодавство щодо безпеки продукції практично відсутнє, то дотримання законодавства охоплює дотримання вимог податкового законодавства, правил дорожнього руху тощо. Однак, висновки носять досить загальний характер і можуть бути перенесені на дотримання законодавства щодо безпеки продукції. Це дослідження не обмежується тільки правоохоронною сферою, а охоплює весь ланцюг, починаючи від визначення політичних цілей та розроблення законодавства, а також встановлює зв’язок між чинним законодавством та його застосуванням.

Хоча застосування законодавства, в суворому сенсі, обмежується виявленням порушень та застосуванням санкцій, однак, існує велика кількість органів з нагляду за ринком, які виходять за рамки санкцій, застосовуючи альтернативні методи втручання. Таким чином, параметри, безпосередньо не пов’язані з правоохоронними, також можуть бути корисними, оскільки вони можуть допомогти визначити оптимальне поєднання втручань.

Впровадження ідей, описаних вище, узгоджується з іншими чинниками, серед яких програми зі скорочення адміністративного навантаження для суб’єкта економічної діяльності, вдосконалення ініціатив кращого регулювання в межах ЄС, а також усвідомлення того, що нормативно-правові вимоги сприяють поліпшенню рівня відповідності.

4.4 Вибір інструменту для відбору пріоритетів

Оцінка наявної інформації дозволяє вибрати пріоритети для короткострокових програм. Як тільки була досягнута домовленість про пріоритети, наявні ресурси можуть бути розподілені. Залежно від обов’язків органу початковий розподіл ресурсів може бути зроблений між галузями, які підпорядковуються різним директивам, а потім і між різними категоріями продукції. На цьому етапі повинні бути взяті до уваги обмеження, пов’язані з можливостями випробувального обладнання або наявністю спеціальних знань в різних галузях.

4.4.1 Вибір інструментів

Якщо вибір пріоритетів був зроблений належним чином, то подальший розподіл ресурсів буде обґрунтованим. Однак, процес вибору пріоритетів може бути підданий критиці за ухвалення кількісного вибору, заснованого на аргументах якості, а також за його суб’єктивність. Тому бажано, щоб процедура звітності та обґрунтування розподілу ресурсів була більш об’єктивною та прозорою. Через відсутність надійних кількісних статистичних даних стосовно зв’язку між виникненням травми і невідповідністю продукції, надійний кількісний метод визначення пріоритетів навряд чи з’явиться в найближчому майбутньому. Однак, проводяться спроби розробити більш об’єктивні та прозорі процедури. Нижче коротко розглядаються три підходи.

1. Системи підтримки групових рішень

Системи підтримки ухвалення рішень для робочих груп (GDSS) основані на використанні комп’ютерної мережі для прийняття рішень групами. Ці системи різняться за способом доступу до даних і за структурою комунікаційних процесів, що ведуть до прийняття рішень. Система дозволяє учасникам сесії негайно висловити свою думку або надати пропозицію через свого виду “пульт дистанційного управління” до комп’ютера, який обчислює результати роботи групи і видає їх у вигляді статистичних даних. Процес прийняття рішення може бути проведений у конференц-залі або через Internet. Спочатку учасникам ставляться основні питання, які будуть обговорені, та дані минулого року, а потім у відкритих дискусіях збираються пропозиції та ідеї від усіх експертів. Результати обговорення формуються таким чином, щоб вони могли бути подані групою через GDSS. Серіями таких сесій приймаються групові рішення.

Участь у дискусіях не обмежена експертами і керівниками самого органу з нагляду за ринком. Залучення зовнішніх експертів і зацікавлених сторін, таких як політики з міністерств та експерти зовнішніх установ, розширює кругозір і перешкоджає “тунельному баченню”.

Переваги GDSS охоплюють більш точну комунікацію, взаємодію (члени розвивають та розширюють ідеї інших учасників), поліпшення об’єктивності в оцінці ідей, а також стимулювання індивідуумів з метою розширення участі. Але також існують недоліки. Крім процес-орієнтованих недоліків, таких як інформаційне перевантаження, відсутність реальної участі, повільний зворотній зв’язок та неповне використання інформації, основним недоліком таких систем є те, що метод сприяє прояві упереджених думок одного експерту для групи. Вважається, що результат буде залежати від складу групи і порівняно з іншими групами приводитиме до різних рішень. Однак, з точки зору управління груповими рішеннями, залучення основних зацікавлених сторін, має ту перевагу, що вони можуть претендувати на широку підтримку. Таким чином, результат GDSS є продукцією групових рішень. Підвищення надійності та розширення підтримки може бути досягнуто через залучення учасників з боку відповідних зацікавлених сторін.

2. Робочий семінар

Планування під час робочих семінарів — це ще один спосіб застосування підходу прийняття групових рішень. Загальна концепція планування у цьому випадку виконується групою людей, які мають різне бачення нагляду за ринком. Семінар може бути проведений як одноденна нарада.

Семінар складається з трьох основних частин: генерація ідей, відбір найбільш перспективних та розроблення основи для проекту плану.

а) Мозковий штурм

Ідеї генеруються під час мозкового штурму. Ця частина семінару охоплює стільки учасників, скільки необхідно для всебічного розгляду питання. Люди, які безпосередньо працюють в органі нагляду за ринком є необхідними учасниками цього процесу, оскільки вони мають належні знання ринку. Аналітики, які розглядають статистику нещасних випадків також зроблять цінний внесок. Крім того, до обговорення можна запросити представників зацікавлених сторін, таких як випробувальні лабораторії, бізнес-асоціації та асоціації споживачів, оскільки вони добре орієнтуються в ринкових тенденціях. У центрі уваги мозкового штурму повинні бути ідеї для районів, де проведення нагляду за ринком є необхідним.

b) Відбір найбільш перспективних ідей

Під час мозкового штурму часто виробляється сотні ідей. Для обмеження їхньої кількості учасники повинні залишити тільки ті ідеї, які відповідають визначеному набору критеріїв, а також ті, які вважаються найбільш перспективними. Коли всі учасники висловили свої точки зору та зауваження, складається перелік ідей, які виявились найбільш доречними і відповідними вимогам всіх зацікавлених сторін. Після цього учасники повинні переглянути перелік для виявлення явних прогалин і з’ясувати, чи всі ідеї спрямовані на розроблення плану заходів з нагляду за ринком з урахуванням різних точок зору учасників.

с) Розроблення структури проекту плану

До цього етапу повинні залучатися тільки люди з досвідом управління або участі в заходах з нагляду за ринком. По-перше, група повинна домовитися щодо заголовків рубрик структури проекту плану. Потім група повинна досконало, крок за кроком, розглянути всі ідеї та визначити питання до кожної з рубрик. Мета цього етапу полягає у тому, щоб здобути максимальну кількість знань та досвіду для врахування його в остаточному проекті плану.

В результаті, на основі розробленої структури складається остаточний проект плану.

3. Багатокритеріальний аналіз

Визначення пріоритетів має на увазі, що багато конфліктуючих інтересів та обмежень повинні враховуватися. Отже, особливе рішення щодо визначення пріоритетів повинне прийматися з урахуванням багатьох критеріїв. Для підтримки такого рішення було розроблено багато методів багатокритеріальної оцінки і вони застосовуються для різних цілей політики в різних контекстах. Під час вибору пріоритетів нагляду за ринком споживчих товарів ціль багатокритеріального аналізу являє собою розміщення різних груп продукції в порядку пріоритетності.

Першим важливим кроком є вибір критеріїв для оцінки відповідної послідовності. Вони, як правило, охоплюють (відносні) ризики груп продукції. Можуть бути використані інші критерії, отримані з документа бачення нагляду за ринком або пов’язані з економічними обмеженням. Останні будуть прагнути уникнути занадто великих витрат на елементи високого ризику, для яких ситуація не може бути поліпшена шляхом проведення нагляду за ринком. В цьому контексті було б корисним використання таких критеріїв, які вже використовувалися однією з країн-членів під час проведення багатокритеріального аналізу, а саме ризик, граничний ризик і вартість. Кожен з цих критеріїв фактично являє собою групу більш конкретних критеріїв  для створення надійної основи для оцінки групи.

Для групи ризику використовуються такі критерії:

• оцінка ризику групи продукції;
• уразливість груп користувачів (наприклад, діти або люди похилого віку);
• статистика щодо нещасних випадків: кількість невідкладного лікування, викликаного інцидентами з групою продукції;
• вартість лікування після цих інцидентів;
• очікуваний розвиток ризиків в найближчому майбутньому (старіння населення, розширення можливостей для оренди важкої техніки тощо).

Група визначення ризику забезпечує оцінку   пріоритету, який надає суспільство ризику, пов’язаному з продукцією. Оцінка охоплює:

• політичну увагу та увагу засобів масової інформації до категорії продукції;
• відношення суспільства до ризику продукції;
• частота скарг споживачів.

Група охоплює значення:

• наявності корисних юридичних і нормативних вимог;
• рівня проведення спостереження (на основі історичних даних);
• ресурси, необхідні для усунення ризику.

Як тільки критерії визначені, інші ризики, пов’язані з конкретними категоріями продукції, повинні бути оцінені з підрахунком балів для всіх під-категорій у всіх групах. Підрахунок балів може виконуватися по-різному: розміщенням, відносною множиною, оцінкою за таблицями. За можливості, підрахування балів повинне ґрунтуватись на кількісних даних, які доступні у вигляді статистики нещасних випадків, історичних даних щодо рівня дотримання вимог тощо. Якщо немає надійних кількісних даних, то використовуються дані про якість або думка експертів.

Критерії повинні бути виваженими. Зважування проводиться на рівні критеріїв групи, де питома вага критеріїв групи повинна бути визначена. Для зменшення суб’єктивності на цьому етапі, рекомендується виконати процес групового прийняття рішень (див. вище Систему підтримки прийняття групових рішень GDSS). Під час процесу групового прийняття рішень повинен бути забезпечений миттєвий зворотний зв’язок для бачення впливу прийнятих рішень. Потім процес повторюється доти, доки не будуть встановлені задовільні коефіцієнти зважування.

Для додаткової впевненості може бути виконаний аналіз чутливості, під час якого чутливість остаточних значень критеріїв зміни досліджується у вагових коефіцієнтах. Цей етап може поєднуватися з визначенням загального ступеню ризику продукції та послідовності критеріїв. В кінцевому підсумку повинен бути укладений список пріоритетів.

У таблиці 1 наведено бали для трьох груп і результат оцінки загального критерію безпеки продукції у двох галузях: хімічні/токсикологічні ризики продукції і ризики продукції “зроби це сам” відповідно до LVD. Можна зробити висновок, що ця процедура дуже корисна для визначення пріоритетності в межах груп продукції. Дійсно високий рейтинг ланцюгових та циркулярних пилок, а також гумових сосок відповідають очікуванням.

Таблиця 1

4.4.2 Вибір і визначення пріоритетів

Результатом цього етапу планування є розподіл ресурсів між різними місцевостями і в межах цих територій між різними категоріями продукції, які можуть служити основою для визначення заходів та планів на майбутній період.

4.5 Загальне планування — об’єднання проектів планів

Як тільки встановлені пріоритети та завершене розроблення короткострокової програми, вона може стати основою для визначення заходів та проектів на подальший період. Для складання докладного робочого плану потрібно розробити конкретні проекти нагляду за ринком, закріпити ресурси за конкретними проектами, а людські ресурси та ресурси лабораторій за конкретними заходами, передбаченими цими проектами.

Терміни, протягом яких виконується діяльність, також відіграють важливу роль на цьому етапі. Деталізація короткострокових програм у докладних “програмах діяльності” — це процес, який також потребує значних зусиль. Для цього потрібні спеціальні знання не тільки в сфері управління, але й в інших сферах.

На цьому етапі необхідно провести огляд загального комплексу заходів, запланованих на майбутній період, перевірити їхні поперечні зв’язки, а також встановити вимоги до органу з нагляду за ринком для забезпечення йому можливості управління всіма заходами, передбаченими на подальший період. Це вимагає, щоб структура проекту була розроблена та об’єднана.

У багатьох органів деталізація короткострокових програм на конкретні заходи і проекти вважається частиною короткотермінової програми, а проект плану об’єднується в короткострокову програму. Оскільки плановий період, як правило, триває один рік, короткострокові програми в більшості випадків є річними програмами.

Складання схеми проекту вимагає переведення загальних пріоритетів, визначених короткостроковою перспективною програмою, в точно визначені види діяльності. Визначені заходи докладно описуються планом (як це прийнято у більшості органів) конкретних дій органу, а також короткостроковою програмою повинен бути передбачений контроль імпорту в співробітництві з митними або іншими уповноваженими органами, які потребують залучення деяких ресурсів.

Подібні схеми повинні бути визначені відносно всіх заходів, в тому числі, для реактивного нагляду за ринком, оскільки всі вони потребують ресурсів. Реактивний нагляд за ринком не може бути запланований детально, але належне уявлення щодо необхідних ресурсів може бути одержане з історичних даних.

Якщо у короткостроковій програмі ресурси закріплені за перевіркою органом конкретних категорій (пріоритетів) продукції, то це оформлюється, як правило, у вигляді плану. На цьому етапі немає необхідності деталізації проекту плану; схеми проекту (резюме проекту) буде достатньо до тих пір, поки вони містять всю інформацію, необхідну для точного загального планування, а саме:

• розрахунок кількості перевірок;
• приблизну кількість відбирання зразків;
• початкову оцінку необхідних випробувань;
• оцінку людських ресурсів і компетенції, необхідних для виконання плану; основних фінансових потреб плану;
• часові обмеження, часові межі та строки завершення (за необхідності).

Такі схеми проекту повинні бути складеними для всіх видів діяльності, визначених короткостроковою програмою, в тому числі для очікуваних заходів реактивного нагляду за ринком. Як тільки появиться можливість, необхідно зіставити загальний обсяг передбачуваних ресурсів з наявними ресурсами та провести перевірку, чи виконується закріплення ресурсів відповідно до початкової мети. Подальше точне визначення може бути зроблено поступово під час майбутнього повторюваного процесу з урахуванням часових обмежень (тобто не всі заходи, можуть бути визначені за один раз).

Найкращим вважається такий остаточний проект, який складається з короткострокової програми, каталогу схем проекту та інших видів діяльності. Саме тоді він буде доступним для всіх працівників, які беруть участь у реалізації програми. Плановий документ також служить основою для управління контролем за виконанням заходів протягом планового періоду з метою забезпечення довіри та схвалення.

4.6 Управління за допомогою основних показників ефективності

Мають місце такі випадки, коли виконання запланованої діяльності відхиляється від графіків, складених планувальниками. Тому належне управління вимагає, щоб виконання запланованих заходів постійно контролювалося для забезпечення можливості внесення змін або коригування в плани, якщо виявиться така необхідність. Аналогічним чином необхідно контролювати бюджети, аби уникнути перевитрати коштів.

Контроль прогресу планової діяльності можна розглядати як циклічний процес. На малюнку 6 надано приклад річної програми. Інформація про виконання планових заходів регулярно (щомісячно або щоквартально) передається керівництву. З цією метою дані, пов’язані з виконанням процесів, регулярно збираються та зводяться до підсумкової інформації, не викликаючи при цьому інформаційного перевантаження.

Звітність про результати всіх перевірок, лабораторних випробувань і випадки передачі справ до суду не корисна для цілей управління технологічними процесами. Потрібно визначити набір параметрів, який може служити показником просування; для цього зібрані дані переводяться в основні показники роботи.

На основі основних показників роботи регулярно оцінюється ефективність діяльності організації. Коли розбіжності з планування визначені, можуть бути вжиті коригувальні заходи. Коригувальні заходи можуть охоплювати:

• переміщення трудових ресурсів або інших ресурсів від одного до іншого виду діяльності;
• адаптація до річної програми або проекту плану.

Показники діяльності

Можливі показники для оцінки діяльності організації можна розділити на вихідні та підсумкові показники. Вихідні показники є показниками, які узагальнюють діяльності організації. Не існує прямого зв’язку з передбачуваним результатам діяльності та вихідними показниками. Підсумкові показники націлені на визначення впливу діяльності організації. Які параметри будуть корисними для кожного конкретного випадку залежить від органу з нагляду за ринком та цілей, визначених короткостроковою програмою.

а) Вихідні показники, основані на ефективності

Традиційно ефективність діяльності органу з нагляду за ринком вимірюється за допомогою вихідних показників, оскільки їх легко отримати.

Типовими показниками виходу є (в абсолютних цифрах або у відсотках):

• кількість інспекцій;
• кількість дослідженої продукції;
• кількість лабораторних випробувань;
• кількість заходів, вжитих стосовно небезпечної продукції;
• кількість добровільних заходів, що вжитих суб’єктами економічної діяльності;
• кількість продукції, відкликаної з ринку;
• кількість застосованих санкцій;
• накопичений розмір партій продукції, на які вплинули інші заходи;
• час проходження процесу (від вибірки зразків продукції до завершення заходу).

Всі ці показники вимірюють результат діяльності органу з нагляду за ринком. У порівнянні з витраченими ресурсами, такі параметри також дають уявлення щодо продуктивності виконуваної діяльності. Параметри можуть бути використані як для загальної звітності органу з нагляду за ринком, так і для управління наступними заходами.

Перевага використання кількості перевірок і лабораторних випробувань як показників полягає в тому, що вони, як правило, легко доступні з IT-систем. Недоліком є те, що вони безпосередньо не відносяться до ефективності зусиль, оскільки не дають ніякої інформації щодо впливу діяльності органу на поведінку суб’єктів економічної діяльності. Інша проблема, пов’язана з використанням цих показників для цілей контролю є те, що вони нехтують якістю заходів, які оцінюються. Управління за цими показниками може призвести до збільшення кількості перевірок та випробувань, проведених за рахунок зниження якості, тобто персонал “працює для кількості”, замість ефективного нагляду за ринком.

Передбачається, що вихідні показники співвідносяться з впливом організації на суспільство. Наприклад, кількість вжитих органом заходів стосовно небезпечної продукції є вихідним показником. Заходи стосовно небезпечної продукції знижують вплив цієї продукції на споживачів шляхом скорочення кількості нещасних випадків.

Таким чином, вихідні показники можуть забезпечити непрямий вплив від заходів на результати нагляду за ринком.

b) Результати, засновані на показниках ефективності

Останнім часом деякі країни-члени експериментують з результатами, основаними на показниках ефективності. Вони вважаються більш актуальними, оскільки вимірюють ефективність діяльності органу, а не просто вихідні дані. Очевидно, що параметри, використовувані як показники ефективності, повинні бути пов’язані з цілями політики відповідних міністерств і органів влади.

Оскільки більшість органів з нагляду за ринком в галузі споживчої продукції, визначають безпеку продукції як свій головний пріоритет, то найкращим показником ефективності його діяльності буде скорочення кількості пов’язаних з продукцією нещасних випадків, які відбулися як наслідок діяльності з нагляду за ринком. На жаль будь-які статистичні дані, які б показували зв’язок між зміною кількості травм та виконанням конкретних заходів нагляду за ринком відсутні. Дійсно, навіть статистика, пов’язана з нещасними випадками, не виявляє тих з них, які безпосередньо викликані невідповідністю продукції.

Хоча отримання інформації щодо впливу нагляду за ринком на загальний стан здоров’я та безпеки споживачів, як і раніше, залишається важливим, в теперішній час практично не існує показників ефективності, необхідних для цих досліджень.

Рівні дотримання

Більш корисним показником результату є співвідношення відповідної продукції та продукції, що не відповідає вимогам, назване рівнем дотримання. Ефективність вжитих заходів, ймовірно, буде відображена вимірюванням рівнів дотримання, але результат вимірювання також враховує вплив інших заходів, спрямованих на підвищення рівня дотримання. Потенціал витрачається на підвищення обізнаності промисловості та торгівлі, а також на зусилля, витрачені на нормативно-правові вимоги, можуть сприяти вимірюванню впливу.

Крім того, вимірювання рівня дотримання як показника ефективності нагляду за ринком також надає корисну інформацію щодо ситуації на ринку, і, якщо вимірювати його регулярне, то це може бути використано для безпосередньої діяльності та вимірювання внеску з метою підвищення безпеки продукції на ринку.

• частка невідповідних запальнички, які перебувають на європейському ринку;

• частка невідповідних запальнички, які імпортуються в Європу;

• частка невідповідних запальнички, які виробляються в Європі;

• частка магазинів та ринків, які реалізують нові запальнички.

Хоча в принципі це корисний показник, придатний для оптимізації ефективності та результативності нагляду за ринком, але він має недоліки. В основному це пов’язано з труднощами та витратами, пов’язаними з вимірюванням рівнів дотримання. Вимірювання рівня дотримання для конкретної категорії продукції вимагає випробування достатньої кількості випадково вибраних зразків, точна кількість яких залежить від кількості різних видів продукції, що поступила на ринок, її частки на ринку та дотримання рівня. На ринках з величезним вибором продукції (наприклад, іграшки) для отримання точної оцінки необхідно відібрати приблизно 50 зразків. Усі зразки повинні бути випробувані. Рівень дотримання 96 % (недотримання — 4 %) означає, що більшість зразків відповідає вимогам. Можна стверджувати, що всі ці випробування не приводять до практичних заходів і, отже, навряд чи сприяють ефективності нагляду за ринком.

Планування, виконання і подальше відстеження планів обговорюється далі в розділах 5, 8 і 9.

4.7 Зворотний зв’язок з зацікавленими сторонами

Багато органів з нагляду за ринком вважають належною практикою обговорювати із зацікавленими сторонами, такими як міністерства, що відповідають за політику та законодавство у сфері безпеки продукції, торгові асоціації, промисловість та організації споживачів, програму, яку орган з нагляду за ринком повинен впровадити в життя. Під час цих обговорень вирішуються питання адаптації, після чого програма може бути завершена.

Читати далі>>>

<<Початок