Голос України, Ганна ЛУКАНСЬКА

Банальний похід до магазину будь-кому з нас може коштувати жит­тя. Так, чарка віскі ледь не стала останньою в житті клієнта інтернет-крамниці, яка реалізовувала «елітний» алкоголь. «На замовлення податкової інспекції Шевченківського району міста Києва наші фа­хівці проаналізували вміст цього напою, — розповідає начальник Науково-дослідного центру випробувань продукції Державного під­приємства ДП «Укрметртестстандарт» Володимир Семенович. — У віскі, яким отруївся споживач, «зашкалював» ацетон. За норми не більш як два міліграми на дециметр кубічний така само кількість рі­дини у пляшці містила 7900 міліграмів ацетону. Швидше за все, сировиною для виготовлення віскі слугував технічний спирт".

За потреби в ДП «Укрметртестстан­дарт» можуть підготувати національну доповідь про те, чим і як труять вітчизняного споживача. Підприємство пра­цює в системі Держспоживстандарту. От тільки за браком державного фінансу­вання випробування сумнівної продукції найчастіше проводить коштом випадко­вих замовників — приватних підпри­ємств або окремих осіб, які хочуть з'ясу­вати, що вони купують собі до столу.

У хроматографічній лабораторії ДП «Укрметртестстандарт» у продуктах шу­кають штучні барвники, синтетичні аро­матизатори і консерванти. «Такі добавки заборонено використовувати у вироб­ництві йогуртів та інших молокопродуктів, — розповідає керівник лабораторії Володимир Кіщенко. — Проте під час перевірок ми їх знаходимо. Навіть у тих товарах, які позиціонують як дитячі».

-  Іноді можна почути, що лабораторії ДП «Укрметртестстандарт» та інших під­приємств Державного комітету з питань технічного регулювання і споживчої по­літики дублюють функції інших відомств, зокрема МОЗ, але мене це відверто ди­вує, — зізнається Володимир Семенович. — Санітарно-епідеміологічна служба ін­спектує торгівлю і перевіряє товари на предмет безпеки. А ми, крім того, ще й ідентифікуємо продукт — перевіряємо його на відповідність споживчому маркуванню. Адже свідомість наших підприєм­ців перебуває на надто низькому рівні: спред продають під виглядом вершкового масла, у бляшанці з написом «згущенка» пропонують пальмову олію, підфарбова­ну титановими білилами.

За кризових умов виробники прагнуть зменшити собівартість товару і масово замінюють дорогу сировину дешевою. Так і з'являються фальсифіковані сири, сме­тана та йогурти, у виробництві яких ко­рови практично не задіяні.

- У травні цього року до нас звернув­ся народний депутат України Святослав Олійник: виборці поскаржилися на якість вершкового масла, що продається в регіональній торговельній мережі, — пригадує Володимир Семенович. — Він зробив депутатський запит в АМКУ, МОЗ і Держспоживстандарт. Наш комі­тет відповів: раді допомогти, але коштів катма. Тоді він сам закупив і профінансував випробування 23 зразків вершко­вого масла. Ви можете собі уявити, щоб так купували масло окремі депутати Бундестагу, тому що з федерального бюджету на це не виділяють коштів?

- Немає потреби. У Німеччині з бюд­жету фінансують навіть недержавні орга­нізації, які займаються споживчою ек­спертизою... То чим закінчилася «масля­на» історія?

- 12 із 23 пачок масла «Селянське» (всі — від дрібних маслопереробних за­водів) містили фальсифікат: підприємці замінили дорогі тваринні жири рослин­ними — хто на 10, а хто і на 50 відсотків.

- І як покарали фальсифікаторів?

- А хто казав, що їх покарали? Опла­чені приватними особами випробування не мають жодних юридичних наслідків. Санкції можна застосувати тільки тоді, коли зразки відбирав інспектор регіонального управління у справах захисту прав споживачів Держспоживстандарту або управління з питань захисту прав споживачів місцевої держадміністрації. Тому десь через місяць на три підприєм­ства із тих 23 виїхали наші державні ін­спектори і знову відібрали масло. Ми його ще раз перевірили: жодних претен­зій! Напевно, інформація дійшла до ви­робників раніше. Але ж уміють робити якісні харчі, якщо захочуть!

Щоб примусити виробника поважати права споживача, потрібно запровадити повноцінний ринковий нагляд, який давно працює в країнах ЄС. Правову ба­зу для цього має створити внесений Президентом проект закону «Про рин­ковий нагляд і контроль продукції», який нині під дещо зміненою назвою («Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції») готують до другого читання.

В Європі під ринковим наглядом зазви­чай розуміють раптові перевірки товарів — промислових, харчових продуктів та лі­ків, — які реалізують у торговельній ме­режі. Але в Україні цей термін переклали та впроваджують по-своєму.

- Законопроект не вилучає головної перепони, яка фактично унеможливлює здійснення будь-яких перевірок, — каже заступник генерального директора ДП «Укрметртестстандарт» Володимир Місячний. - Про плановий візит інспекто­рів компетентні органи й надалі мусять попереджати суб'єкт господарювання за 10 днів, до того ж у письмовій формі. Цього вимагає чинний Закон «Про ос­новні засади державного нагляду (кон­тролю) у сфері господарської діяльнос­ті». Уявіть, якби так діяла міліція, і перш ніж «потурбувати» злочинця мусила заз­далегідь його перепросити!

За 10 днів у нашому магазині чи на складі встигають прибрати всі «інстру­менти злочину». Натомість за кордоном виробник чи продавець навіть не здогаду­ється, в якій крамниці і в якій країні Єв­росоюзу сьогодні перевірять його товар. У разі виявлення небезпечного йогурту чи не­якісної автомобільної деталі їх «автори» будуть змушені відізвати сумнівну про­екцію з торговельних закладів усіх країн ЄС. Окрім зіпсованої репутації, порушни­кам загрожують рекордні штрафи. Піймані на гарячому бракороби можуть збанкрутувати або назавжди згорнути свою діяльність у певному сегменті спо­живчого ринку.

У нас і штрафи гуманніші, і кримі­нальну відповідальність, яку запровад­жує проект закону про ринковий нагляд, застосувати практично неможливо — че­рез «білі плями» в законодавстві.

З ухваленням законопроекту про рин­ковий нагляд товари перевірятимуть передусім у торговельній мережі, тобто тільки на ринку. Завітати до виробника інспектори зможуть лише за наявності обґрунтованих підстав. Але в тексті документа дуже багато «підводних каменів», кажуть в ДП «Укрметртестстандарт». Тому навіть низки обґрунтованих підстав може виявитися недостатньо, щоб підприє­мець допустив інспекторів на свій склад готової продукції або на виробництво.

Якщо проведена органами держнагляду експертиза довела вади товару, йо­го виробник має компенсувати витрати на її організацію. Така європейська практика. Проте наші бракороби не зобов'язані відшкодовувати жодних вит­рат. За згаданим законопроектом витра­ти на відбір зразків та проведення ек­спертизи покладено виключно на держа­ву. До того ж органи ринкового нагляду мають попередньо відшкодувати суб'єк­ту підприємницької діяльності вартість відібраних у нього зразків продукції — так само коштом держави.

Та найцікавіше, що запроваджувати ринковий нагляд в Україні чомусь вирі­шили не з харчового, а з промислового ринку. Найпроблемніші товари — хар­чові продукти, алкоголь і тютюн — вза­галі опинилися поза зоною дії нового за­конопроекту!

Схоже, в ухваленні цього документа передовсім зацікавлені імпортери, але водночас «зелене світло» вмикають і пе­ред вітчизняними виробниками несправжнього масла чи фальсифікоованого сиру.

- Проектами законів «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» і «Про недопущення обігу в Ук­раїні небезпечної продукції» (остання назва законопроекту — «Про загальну безпеч­ність нехарчової продукції») скасовується декрет Кабміну «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і пра­вил та відповідальність за їх порушення», згідно з яким ми перевіряли виробників та оптових продавців харчової продукції, — додає Володимир Місячний. — Тепер вони стають недоторканними: обов'язкова сертифікація продуктів харчування вже скасована, чинну систему перевірок неза­баром розбалансують, а ринковому нагля­ду харчовий ринок не підлягатиме.

Порядок на промисловому фронті теж не гарантовано. Згідно із законопроек­том про ринковий нагляд якість нехарчових товарів не перевірятимуть — державу цікавитиме тільки їх безпечність.

- Гадаєте, що в Європі товари пере­віряють винятково за показниками без­печності? Це не відповідає дійсності, — переконує Володимир Місячний. — Ме­ні здається, що ми намагаємося не так скопіювати європейські підходи, як ви­найти свій велосипед з окремими євро-деталями.

- І тому в законопроекті не згадано про державні стандарти?

- Саме тому. Згідно з цим докумен­том, продукцію перевірятимуть на відпо­відність технічним регламентам — це на­ші аналоги європейських директив. Нині в Україні розроблено лише 31 технічний регламент, із яких чинними є шість. Як­що в законі не записати, що продукція має відповідати іншим нормативним до­кументам — стандартам і технічним умо­вам, — то значна кількість товарів з висо­ким ступенем потенційного ризику взага­лі не буде охоплена ринковим наглядом.

До речі, наші державні стандарти згід­но з технічними регламентами мають слугувати доказовою базою безпечності продукції. Щоправда, для цього їх ще треба гармонізувати з європейськими, а в Україні через брак фінансування встигли переглянути тільки 7 тисяч стандартів.

На Заході за будь-який неякісний про­дукт насамперед відповідає виробник. Якщо товар зіпсувався з вини посередни­ків чи продавців, то шукати винних і су­дитися з ними  - це вже справа виробни­ка. У нас крайнім завжди залишатиметь­ся продавець, якщо він документально не підтвердить походження товару.

Якою буде загальна система контролю, уявити дуже складно. У законопроекті серед органів державного ринкового нагляду згадано тільки митницю, яка контролю­ватиме імпорт. Решту учасників процесу має визначити Кабмін, хоча, за висновком науково-експертного управління Верховної Ради, це суперечить законам України і Конституції.

Та в будь-якому разі створення нових контролюючих структур потребуватиме чималих бюджетних асигнувань. Витра­титися доведеться не тільки на зарплати, комп'ютери та офіси, а й на підготовку фахівців з ринкового нагляду, яких, за визнанням експертів, треба навчати від 5 до 10 років.

- Законопроект потребує серйозного доопрацювання, — підсумовує Володи­мир Місячний. — На запровадження но­вої системи контролю необхідно перед­бачити перехідний період — щонаймен­ше три роки, які підуть на розробку техрегламентів, гармонізацію доказової ба­зи та створення самої служби державно­го ринкового нагляду. До речі, сусідній Польщі на це знадобилося як мінімум три роки.

 Довідково: Вітчизняна промисловість виробляє продукцію за багатьма стандартами: національними (яких близько 12 тисяч), міждержавними (зокрема, ГОСТ) та галузевими. Крім того, чимало підприємств виготовляють її за технічними умовами (яких зареєстровано близько 52 тисяч), нагадують в ДП «Укрметртестстандарт». Виходить, за відсутності технічних регламентів увесь цей асортимент взагалі випаде з поля зору органів державного нагляду.

P.S. Цікаво, що національні системи ринкового контролю в ЄС можуть мати значні відмінності. Кожна європейська країна сама обирає, як здійснювати рин­ковий нагляд з огляду на економічну ситу­ацію, забезпечення виробників новітніми технологіями, засобами вимірювань та ме­тодиками випробувань і, зрештою, зважа­ючи на особливості національного мента­літету і культури виробництва. Усі ці ню­анси мають враховуватися згідно з дирек­тивою Європарламенту та Ради ЄС 2001 року «Щодо загальної безпеки продукції» та рекомендаціями Європейської Еконо­мічної Комісії ООН. Цікаво, що, з огляду на нашу ментальність, візьме за взірець Україна?

Джерело: «Голос України»