Історія винаходу штрихового кодування починається в 1948 році, коли Бернард Сільвер, аспірант Інституту Технології Університету Дрекселя у Філадельфії, почув, як президент місцевої продовольчої мережі просив одного з деканів розробити систему, що автоматично зчитує інформацію про продукт під час його контролю. Сільвер розповів про це друзям - Норману Джозефу Вудланду і Джордін Джохенсону. Утрьох вони почали досліджувати різні системи маркування. Їх перша працююча система використовувала ультрафіолетові чорнила, але вони були досить дорогі, а крім того, з часом зникали.

Поштовх натхненню для створення штрих-коду Норману Вудланда дала Азбука Морзе. Вудланд сформував свій перший штриховий код на піску на березі океану, ось як він сам говорить про це: «Я тільки розширив крапки і тире вниз і зробив з них вузькі і широкі лінії». А для прочитання штрихів він використовував технологію оптичного саундтрека, використовувану для запису звуку в кінофільмах. У 1952 році винахідниками був отриманий патент США на винахід. Але протягом майже двох десятиліть штрих-код практично не використовувався.

У 1966 році відбувся спеціальний з'їзд власників торговельних мереж США, на якому було вирішено серйозно зайнятися дослідженнями в сфері маркування штрих-кодом. Це додало стимул дослідникам у галузі штрихового кодування: почалася розробка оптимальної систему штрих-кодування, яка могла б зчитувати штрих-код з різних кутів і з різної відстані, а також, щоб вартість установки такої системи окупалася протягом 2 - 2,5 років.

У той час використовувався варіант штрих-коду під назвою «Бичаче око» (від англ. "Bull's eye" - яблучко в мішені). Він був схожий на мішень для стрільби - лінії відображалися у вигляді концентричних кіл. Це ускладнювало його впровадження.

Тоді керівництво корпорації IBM налагодила розробку прямого оригінального штрих-коду, спочатку розробленого Норманом Вудлендом. Такий штрих-код ідеально підходив для друку на упаковці і для подальшого його зчитування, а в 1973 році на з'їзді власників торговельних мереж він був прийнятий в якості нового стандарту маркування товарів. Остаточний варіант прямого штрих-коду IBM, який згодом був названий Universal Product Code (UPS), був розроблений Джорджем Дж. Лоре.

Перше в історії зчитування штрих-коду відбулося 26-го червня 1974 року в супермаркеті "Мерш" в місті Трой, штат Огайо. Штрих-код знаходився на пачці жувальної гумки. На початку 80-х кодів штрих-код почав набирати популярність серед власників магазинів роздрібної торгівлі. А в 1981 американська армія стала використовувати цю розробку IBM для маркування та обліку військового обладнання.

Але така область, як штрихове кодування не може обходитися без стандартизації. У 1996 році був заснований підкомітет SC 31 «Автоматична ідентифікація і методи збору даних» технічного комітету ISO/IEC JTC 1 «Інформаційні технології», який розробляє стандарти для штрихового кодування. До лютого 2013 підкомітетом було опубліковано 103 міжнародних стандарти, які охоплюють всі питання кодування, а також специфікації для обладнання, для маркування, ідентифікації або зчитування різних типів штрих-кодів і оптичних символів.