Парова турбіна - це тепловий двигун, в якому енергія пари перетворюється в механічну роботу. Вперше парові турбіни з'явилися наприкінці 19 століття, але до цих пір не втратили затребуваність у сфері вироблення електроенергії, створення суднових двигунів і промислового виробництва.

Початковий проект парових турбін був представлений британським інженером Чарльзом Парсонсом, у 1884 році, після цього парові і гідравлічні турбіни швидко стали основним механізмом вироблення електроенергії. За допомогою парових турбін генерується близько 80% всієї електроенергії в світі, як за допомогою спалювання вуглеводневої викопного палива та застосування ядерної енергії, так і за допомогою ряду поновлюваних джерел енергії.

В даний час розроблені моделі, які можуть використовуватися з різними типами палива і для вирішення різних завдань. А при поєднанні, наприклад, газових і парових турбін (установка з комбінованим циклом), досягається підвищення ефективності теплових електростанцій. У даному випадку одна або кілька парових турбін встановлюються на ТЕС, щоб використати залишкове тепло від газових турбін. При цьому коефіцієнт корисної дії підвищується з 35% - 40% до 60% і вище.

Крім того, на електростанціях, що використовують парові турбіни, залишкове тепло від турбін високого тиску може бути використано для оптимізації роботи турбін з більш низьким тиском, що також збільшує загальний термічний коефіцієнт корисної дії системи.

Світовий ринок парових турбін активно розвивається завдяки збільшенню попиту на електроенергію, що тягне за собою створення нових електрогенеруючих установок і модернізацію старих. Його оборот за підсумками минулого року склав 14,1 мільярда доларів США, а до 2020 року за підрахунком аналітиків зможе досягти 19 мільярдів доларів США.

Важливу роль у розвитку даної галузі відіграють міжнародні стандарти, розробкою яких займається технічний комітет Міжнародної електротехнічної комісії (IEC) ТК 5 "Парові турбіни".

ТК 5 розроблені:

• стандарт IEC 60045-1:1991 "Парові турбіни - Частина 1: Технічні умови" - містить технічні специфікації на розглянуте обладнання;
• стандарт IEC 61064:1991 "Приймальні випробування для систем керування швидкості парових турбін" - надає рекомендації з приймальних випробувань, пов'язані з точністю оцінки ККД турбін різних типів, розмірів і систем контролю швидкості;
• серія стандартів IEC 60953 "Правила приймальних термічних випробувань парових турбін" - стандарти на теплові випробування модернізованих парових турбін, оскільки на сьогоднішній день ринок послуг з модернізації старих машин або їх компонентів можна порівняти з ринком нових машин.
• технічна специфікація IEC/TS 61370:2002 "Турбіни парові. Чистота пара" на системи оцінки чистоти пара. Чистота пара - це досить важливий фактор з погляду мінімізації ризику відмови або втрати ефективності турбіни через корозію.