За останні кілька десятиліть сучасне життя перетерпіло дуже багато змін, і те, що зараз вважається прийнятим стандартом, раніше було чимось надприродним. Таку ж історію перетерпіли і пластикові карти, оскыльки їх еволюційний шлях був досить довгим.

Вважається, що вперше ідея кредитної картки була висунута в 1880 році в книзі Едуарда Белламі "Дивлячись назад». Однак, його теорія була втілена в життя лише в 1914 році відомою фірмою Mobil Oil, яка займалася нафтопродуктами і використовувала карти власного виробництва при оплаті торгових операцій. Товарні картки були з картону з написаними або видавленими даними.

Виготовлення пластикових карт було розпочато в 1928 році Бостонською компанією Farrington Manufacturing. Вони видавалися найважливішим і надійним клієнтам і представляли собою металеві пластини з видавленими даними.

Протягом десятиліття карта зазнавала нові зміни, відбувався пошук нових форм і матеріалів. Лише в 60-ті роки з'явилася перша пластикова картка з магнітною смугою, а в середині 70-х - з електронною пам'яттю.

В даний час пластикові карти застосовуються для ідентифікації їх власника, як аналог платіжних засобів, для участі в програмах лояльності (подарункові, дисконтні, рекламні/клубні сертифікати, перепустка/посвідчення, безконтактні карти тощо).

Практично всі властивості пластикових карток, починаючи від фізичних властивостей пластика, розмірів картки, і закінчуючи змістом інформації, що розміщується на картці тим чи іншим способом визначають міжнародні стандарти:

• ISO 7810 "Ідентифікаційні карти. Фізичні характеристики";
• ISO 7811 "Ідентифікаційні карти. Методи запису";
• ISO 7812  "Ідентифікаційні карти. Система нумерації і процедура реєстрації ідентифікаторів емітентів" (5 частин);
• ISO 7813 "Ідентифікаційні карти. Карти для фінансових транзакцій";
• ISO 4909 "Банківські картки. Зміст третьої доріжки магнітної смуги";
• ISO 7816 "Ідентифікаційні карти. Ккарти з мікросхемою з контактами" (6 частин)

Міжнародний стандарт ISO/IEC 10373-5: 2014 «Карти ідентифікаційні. Методи випробувань - Частина 5: Оптичні карти пам'яті» був розроблений спільним технічним комітетом ISO/IEC JTC 1 «Інформаційні технології». Це третє видання стандарту, воно скасовує та замінює друге видання (ISO/IEC 10373-5: 2006), яке було технічно переглянуте.

Документ входить до серії стандартів ISO/IEC 10373 під загальною назвою «Ідентифікаційні карти. - Методи випробувань»:

• Частина 1: Загальні характеристики;
• Частина 2: Карти з магнітною смугою;
• Частина 3: Карти на інтегральних схемах з контактами та пов'язані з ними пристрої інтерфейсу;
• Частина 5: Оптичні карти пам'яті;
• Частина 6: Безконтактні картки;
• Частина 7: Картки з радіозв'язком;
• Частина 8: USB-ICC;
• Частина 9: Оптичні карти пам'яті. Голографічний метод запису.

Стандарт ISO/IEC 10373-5:2014 визначає методи випробувань характеристик ідентифікаційних карт відповідно до вимог стандарту ISO/IEC 7810 «Картки ідентифікаційні. Фізичні характеристики». Кожен метод випробувань має посилання на один або більше базових стандартів, які визначають правила зберігання інформації на ідентифікаційних картах.

Карти оптичної пам'яті мають більшу ємність, ніж карти пам'яті, але дані на них можуть бути записані тільки один раз. В таких картах використовується WORM-технологія (одноразовий запис - багаторазове читання). Запис і зчитування інформації з такої картки проводиться спеціальною апаратурою з використанням лазера. Технологія, що застосовується в картах, подібна до тієї, яка використовується в лазерних дисках. Основна перевага таких карток - можливість зберігання великих обсягів інформації понад 4 мегабайт. Носієм інформації на них є оптична стрічка. На одній такій картці можна розмістити до 2000 сторінок тексту. Крім текстової інформації на оптичної карті можна зберігати графічні, звукові, програмні файли тощо.

Оптичні карти застосовуються в різних сферах:

Служба безпеки - зберігання даних для біометричної ідентифікації (зразки підпису, відбитки пальців, відбитки долонь). Лазерні карти можуть використовувати багаторівневий захист у вигляді магнітних кодів, штрих-кодів, кольоровий термопечати;

Медицина - зберігання історій хвороби пацієнтів, рентгенограм, результатів аналізів, ЕКГ, УЗД, припис лікарів;

Страхування - зберігання атрибутів страхового поліса, паспортних даних власника, повної інформації про об'єкти страхування (майно, нерухомість, автомобіль, здоров'я);

Архіви і бібліотеки - зберігання текстів і малюнків тощо;

Зберігання даних по автотранспортним засобам;

Водійське посвідчення;

Посвідчення особи;

Банківські карти.