Високий замок: «Щоб український товар сподобався європейцям, інколи достатньо змінити назву» |
![]() |
![]() |
![]() |
Середа, 10 грудня 2014, 10:21 |
За останні десять місяців експорт українських товарів до Європейського Союзу зріс на 12%. Про це повідомив перший заступник глави Мінекономіки Валерій П’ятницький. За його словами, левова частка цього зростання обумовлена змінами правил з моменту підписання Угоди про асоціацію. Однак у бізнесових колах переконані: Україна могла б наростити експорт до ЄС значно більше, адже уже півроку має можливість постачати товари до Європи або зовсім без мит, або з певними квотами. За таких умов зростання на 12% - не те, чим можна хвалитись. Що заважає українським виробникам налагоджувати поставки до ЄС? Надто малі квоти? Низька якість продукції? Проблеми з отриманням спеціальних сертифікатів, які підтверджують якість та безпеку продукції? Це стало однією з основних дискусій під час Міжнародного економічного форуму. Причому делегати з ЄС не приховували розчарування. Мовляв, спочатку ваші виробники скаржились на високі мита, їх скасували, а ви тепер скаржитесь, що надто важко отримати сертифікати... При цьому чимало виробників навіть не намагались пройти сертифікацію, тому експорт нарощували лише ті компанії, які уже до цього експортували до ЄС. “95% товарних позицій можна експортувати до ЄС без мит, і лише на 5% діють квоти, – каже віце-президент Американської торгової палати Тарас Качка. – Однак досі повністю використали квоти лише на три групи товарів. Це мед (хоча для цього потрібно було довести, що він відповідає санітарним вимогам) — квоту вибрали ще влітку, але продовжують експортувати. Використали квоту також на експорт томатної пасти та яблучного концентрату. Проблема в тому, що структура українського експорту насамперед сировинна. Наприклад, той же мед ми продаємо бочками, а фасують його вже там. Якби він був уже розфасований, так званий private label, то на цьому можна було б заробляти значно більше”. За словами Тараса Качки, представники бізнесу, які приходять на тренінги з експорту до ЄС, не знають, є чи нема квоти на товар, який вони б хотіли експортувати, які сертифікати їм треба для цього отримати. Хоча уся ця інформація викладена на офіційних сайтах ЄС. Аби нею скористатись, потрібно всього-на-всього знати англійську. І це — перший камінь спотикання як наших чиновників, так і бізнесу — без знання англійської їм важко налагоджувати контакти та отримувати інформацію про ринок, який їх цікавить. Нарікають потенційні експортери і на українські консульства. Адже навіть якщо ти маєш усі необхідні документи, які підтверджують якість продукції, цього мало, аби налагодити експорт. Для цього треба знайти партнерів у тій чи іншій країні, які цю продукцію купуватимуть. Допомагати в цьому мали б торгові представники України, які постійно перебувають при консульствах за кордоном. Однак у представництвах України за кордоном працюють діти високопосадовців, тож їхньої допомоги не дочекаєшся... Ще один камінь спотикання — сертифікація. Для того, аби отримати відповідні дозволи, треба інвестувати кошти у виробництво. За словами Тараса Качки, буває, що компанія має хороше сучасне обладнання. А для того, аби відповідати європейським стандартам, потрібно лише змінити умови праці на підприємстві. Тобто якщо товар сам собою належної якості, але працівники працюють у неналежних умовах, сертифікат можна і не отримати. Щодо маркетингових досліджень, то їхнього значення українські виробники також недооцінюють. Інколи для того, аби наш товар почав добре продаватись на європейському ринку, достатньо лише змінити назву чи дизайн упаковки. А без таких досліджень ти на ринку як сліпе кошеня. “Для експорту товарів до ЄС потрібне оптимальне співвідношення ціни та якості. Україна випускає товари, які підходять за якістю і для європейського ринку. Наприклад, ми експортуємо до ЄС “Мівіну”. Почали експортувати кетчуп заводу “Торчин”, щоправда, для Європи він йде під іншим брендом. Наступного року плануємо подвоїти поставки. Фабрика у Львові, яку свого часу Nestle продала, також активно налагоджує експорт до ЄС, – каже директор з корпоративних питань Nestlе в Україні та Молдові Геннадій Радченко. – Щодо того, що через Асоціацію з ЄС український ринок заполонять дешеві європейські товари, а українським не буде місця, то тут є певне лукавство. На ринку визначальним є не виробник, а споживач. В інтересах споживача отримати якісний недорогий продукт. Якщо такий продукт прийде з ЄС — то для споживачів це однозначно плюс. Щодо виробників, то їх така конкуренція лише підштовхне інвестувати в якість своєї продукції”. Джерело: "Високий замок" |