Технологія 3D-друку відома досить давно. Вона зародилася близько 25 років тому з ідеї швидкого прототипування, але почала активно розвиватися лише з підвищенням доступності інтернету і розвитком цифрового середовища обміну інформацією. В даний час 3D-друк можна назвати об`єднуючою ланкою між цифровим і реальним світом.

3D-друк може здійснюватися різними способами і з використанням різних матеріалів, але в будь-якому випадку в основі лежить принцип пошарового створення (вирощування) твердого об'єкта.

Лазерна технологія передбачає використання лазерного променя, який або сплавляє порошок з металу або пластику, шар за шаром, в контур майбутньої деталі, або поступово, піксель за пікселем, засвічує рідкий фотополімер, який поступово твердне і перетворюється на досить міцний пластик. При струменевій технології роздаточна головка видавлює на охолоджувану платформу-основу краплі розігрітого термопластика. Краплі швидко застигають і злипаються один з одним, формуючи шари майбутнього об'єкта. Також застосовується полімеризація фотополімерного пластика під дією ультрафіолетової лампи. Як матеріал для 3D-друку великих архітектурних моделей можуть застосуються густі керамічні суміші.

Технології 3D-друку використовуються в багатьох галузях: медицині, електроніці, будівництві та ін. Наприклад, можливість друку імплантатів з металевих піноподібних матеріалів, точно відповідних фізіології конкретної людини, дозволяє підвищити їх сумісність з організмом. 3D-принтери для електроніки здатні друкувати компоненти електронних систем за допомогою струмопровідних матеріалів. Елементи будівель і мостів, скульптури та інші великі об'єкти можна масово створювати по унікальним проектам із застосуванням 3D технології та промислових роботів, використовуючи в якості вихідних матеріалів серед іншого метали і вуглецеве волокно. Крім того, 3D-друк дозволяє створювати унікальну взуття та одяг з урахуванням фізіології конкретної людини.

В даний час технологія 3D-друку все ще недостатньо досконала. Вона має ряд недоліків, які необхідно усунути в найближчому майбутньому, а саме:

• Надійність. Частота виходу з ладу 3D-принтерів дуже висока. Якщо такий пристрій використовується безперервно, ризик відмови істотно зростає. У багатьох випадках при запуску 3D-принтера вранці, ввечері може виявитися, що виріб не було успішно надруковано через збій в роботі системи.
• Якість. Якість виробів, що виготовляються за допомогою 3D-принтерів, все ще є досить низькою. Більшість друкованих пристроїв мають відносно низьку роздільну здатність, що тягне за собою неможливість досягнення високої якості виготовлених виробів.
• Швидкість. 3D-принтери працюють занадто повільно. Якщо друк куба об'ємом 10 см3 займає 1 годину, то створення куба вдвічі більшого обсягу (20 см 3) зажадає вже 8 годин. У разі підвищення обсягу в чотири рази (до 40 см 3) тривалість роботи пристрою складе 64 години.
• Матеріали. Більшість матеріалів, доступних на сьогоднішній день, потребують удосконалення.

Міжнародні стандарти якості та безпеки 3D-принтерів встановлює Міжнародна електротехнічна комісія (IEC). Фахівці численних технічних комітетів і підкомітетів IEC працюють над створенням і удосконаленням стандартів на електричні та електронні компоненти, що встановлюються в 3D-принтери. Можливо, за допомогою саме їх зусиль вийде усунути недоліки, які ще існують в 3D-технології.

Найбільш важливою частиною сучасних 3D-принтерів є різні типи лазерів, що використовуються для спікання металів і полімерів. Розробкою міжнародних стандартів на лазерні установки, в тому числі потужні лазери, які використовуються в промислових системах і дослідницьких лабораторіях займаються фахівці ТК 76 "Оптична радіаційна безпека та лазерне обладнання".

Серед компонентів 3D-принтерів виділяються також перемикачі та реле (ТК "Апаратура розподілу й керування", ТК 121 "Розподільні пристрої, апаратура управління та їх складові частини для низьковольтних систем"), сервоприводи і крокові двигуни, використовувані для переміщення екструзівних головок або пристроїв лазерного спікання (ТК 2 "Обертові механізми"), а також джерела живлення (ТК 96 "Трансформатори, реактивні котушки, блоки живлення та їх комбінації").

Роботу в галузі стандартизації 3D-друку веде і ASTM International.

Нещодавно підкомітет F42.04 цієї міжнародної організації зі стандартизації почав підготовку нової збірки керівних принципів WK48549 "Специфікація на підтримку AMF-файлів в системах твердотільного моделювання: воксельного інформація, конструктивні уявлення геометрії твердого тіла і текстурирование твердого тіла".

Очікується, що впровадження нового документа призведе до підвищення сумісності систем управління 3D-принтерами з системами проектування промислового класу на рівні форматів файлів. У кінцевому підсумку це дозволить безпосередньо направляти високоякісні тривимірні моделі на друк із застосуванням найрізноманітніших 3D-принтерів без попередньої конвертації. В основу документа ляжуть попередні напрацювання підкомітету по створенню формат файлів AMF (Additive Manufacturing File).

Багатьом власникам як побутових, так і промислових 3D-принтерів необхідно періодично виконувати складні перетворення даних, щоб використовувати поточну версію AMF-формату. Нова ініціатива дозволить впровадити в AMF-формат альтернативні методики представлення даних на зразок вокселів. Це спростить роботу з 3D-принтерами і дозволить домогтися підвищення якості кінцевих виробів. Очікується, що публікація документа сприятиме зростанню числа професійних співтовариств, що використовують 3D-друк для проектування і створення продуктів.