Нещодавно Міжнародний союз по електрозв'язку (ITU) і Європейський інститут стандартизації в галузі телекомунікації (ETSI) завершили спільну розробку стандарту ITU-T L.1330 "Вимірювання енергетичної ефективності та метрики для телекомунікаційних мереж".

Документ описує методи вимірювання енергетичної ефективності мобільних бездротових мереж з радіодоступом (Radio-Access Network; RAN). Подібні бездротові мережі використовуються для з'єднання обладнання кінцевих користувачів з опорною (базової) мережею.

У стандарті вперше визначені універсальні показники енергоефективності та методи їх вимірювання для діючих мереж класу RAN. Розробники документа додали в нього універсальні референсні значення, які дозволять оцінити ефективність конкретної мережі класу RAN шляхом порівняння отриманих в ході тестів результатів з референсними. Метою розробників стандарту виступало внесення одноманітності в методології, використовувані для оцінки таких мереж, а також створення спільної основи для інтерпретації результатів.

Стандарт ITU-T L.1330 "Вимірювання енергетичної ефективності та метрики для телекомунікаційних мереж" був розроблений дослідницькою групою ITU спільно з технічним комітетом  ETSI з екологічної інженерії. Підтримку учасникам проекту надавали організації 3rd Generation Partnership Project (3GPP) і GSM Association (GSMA).

Розробники стандарту ITU-T L.1330 врахували той факт, що оптимізація енергетичної ефективності інфраструктурного обладнання, що лежить в основі мережі, аж ніяк не гарантує підвищення енергетичної ефективності мережі в цілому. Стандарт передбачає комплексне вивчення та оптимізацію мережі радіодоступу, включаючи оцінку впливу взаємодії окремого обладнання на її (мережі) енергетичну ефективність.

Сфера застосування стандарту поширюється на базові радіостанції, системи ретрансляції, контролери радіомережі та інше інфраструктурне обладнання. Документ охоплює такі технології: GSM, UMTS і LTE (включаючи LTE-Advanced).

Стандарт ITU-T L.1330 надає всім зацікавленим особам прагматичний підхід до проведення вимірювань, що дозволяє оцінити окремі елементи мережі і екстраполювати отримані результати для оцінки енергетичної ефективності мережі в цілому. Представлена ​​в документі методологія дозволяє обмежувати мережі топологічними, географічними або демографічними межами для подальшого проведення оцінки енергетичної ефективності мережі окремого оператора, окремої країни чи окремого континенту, а також мережі, що охоплює окреме місто чи сільські райони.