Канатна дорога - це вид транспорту, призначений, як для перевезення пасажирів, так і для перевезення вантажів. Спершу канатні дороги призначалися виключно для перевезення вантажів. Очевидно, що такий спосіб пересування винайшли жителі гірських місцевостей. Вони стали переправляти в кошиках через ущелини по мотузках необхідні речі. Такий спосіб і сьогодні існує в Гімалаях.

Канатна дорога в сучасному її вигляді з'явилася в 1866 році в Швейцарії. Там канатна дорога перевозила туристів до оглядового майданчику.

До канатних доріг належать траси позавуличного і позаміського транспорту, протягнуті в повітрі, а також внутрішньоміські, такі як фунікулер і канатний трамвай. Наприклад, активна розробка фунікулерів почалася в минулому столітті. Спочатку вони використовувалися як засоби для перевезення туристів до оглядових майданчиків на горах, щоб відпочиваючі могли вдосталь намилуватися на пейзажі. Тепер же ця технологи все частіше сприймається як невід'ємна частина сучасної міської транспортної мережі.

В даний час такий транспорт набирає обертів. Статистика показує, що зараз на світовому ринку обладнання для створення канатних доріг домінують переважно європейські компанії. На частку їхньої продукції припадає близько 90% від річного обороту даного ринку. Також розвивається надземний транспорт в Серверної Америці і деяких частинах Азії.

Від високогірних міст в Болівії до муніципальних утворень Африки, Європи, США та Австралії - повітряні трамваї стають популярним доповненням до існуючих міським транспортним системам з цілого ряду причин.

Їх переваги вельми наочно демонструє, наприклад, канатна дорога Ла-Пас - Ель-Альто в Болівії, яка була введена в експлуатацію в 2014 році і є найдовшою в світі. Вона знизила навантаження на автомагістралі, а також дозволила впоратися зі зростаючими рівнями забруднення навколишнього середовища і шумового забруднення через дорожній транспорт. Крім того, за рахунок відмови від персональних авто на користь цього виду громадського транспорту болівійці, які подорожують між містами Ла-Пас і Ель-Альто, змогли добитися істотної економії на паливі.

Іншим прикладом є найдовша міська канатна дорога Євразійського континенту, яка відкрилася в Анкарі в 2014 році. Вона з'єднує два ключових району міста і мережа метрополітену. За словами мера турецького мегаполісу, ця канатна дорога дозволить муніципалітету добитися 80-відсоткову економію на експлуатаційних витратах в порівнянні з іншими системами транспортування пасажирів.

Алжир (Алжир), Морж (Швейцарія), Нью-Йорк (США), Кіто (Еквадор) і Сідней (Австралія) - ось лише невеликий перелік міст, чиї муніципалітети нині всерйоз розглядають можливість прокладки підвісних канатних доріг як найбільш ефективного способу з'єднання різних частин муніципальних утворень.

Поки пасажири фунікулерів насолоджуються плавним переміщенням над містом і мальовничими пейзажами, всередині цих пристроїв злагоджено працює величезна безліч компонентів, основним з яких є електромотор.

Розробкою міжнародних стандартів на такі електромотори займаються фахівці технічного комітету ТК 2 "Обертові машини" в складі Міжнародної електротехнічної комісії (IEC). Опубліковані ТК документи охоплюють технічні аспекти проектування, виробництва та експлуатації двигунів і генераторів всіх розмірів.

Оскільки найбільші виробники фунікулерів працюють в Європі, то не дивно, що в ЄС є ефективні регіональні стандарти і регулюючі норми, що забезпечують дотримання найсуворіших вимог безпеки стосовно до створення та експлуатації канатних доріг - як у містах, так і на території курортів. Зокрема, Директива ЄС по канатних дорогах, що вступила в силу в 2004 році (поширюється на країни ЄС, а також Ісландію, Ліхтенштейн і Норвегію), сприяє вільному переміщенню компонентів і підсистем канатних доріг на внутрішньому ринку ЄС із забезпеченням високого рівня безпеки.

Усвідомлюючи всю важливість безпеки даного виду транспорту все більше організацій, переймаються увагою до питання розробки міжнародних стандартів, які зможуть зробити канатні дороги по-справжньому безпечними.